Доленосні вибори у Польщі. Які наслідки чекатимуть Україну в разі програшу Дуди

У неділю, 15 жовтня, відбудуться вибори в Польщі, які мають для України ключове значення – поляки обиратимуть обидві палати свого парламенту. Останні парламентські вибори в Європі, які пройшли у Словаччині два тижні тому, закінчилися із найгіршим для України результатом – було сформовано антиукраїнську коаліцію на чолі з експрем'єром Робертом Фіцо. З великою ймовірністю Україна на своєму західному кордоні отримала ще одну проблемну країну, поряд з Угорщиною.

Деякий, хоч і невеликий, ризик отримати щось подібне є і після польських виборів, хоча загалом Польща, очевидно, залишиться у проукраїнській західній коаліції. Але як мінімум на рівні риторики щодо України напруга може остаточно не зникнути і після виборів.

Враховуючи геополітичне значення Польщі, яке значно зросло після вторгнення Росії в Україну, за голосуванням уважно спостерігатимуть у всій Європі. Як зазначає Politico, для самої Польщі, яка загрузла в націоналістичних настроях і популістських мотивах, перспективи є похмурими. Навіть якщо опозиційна коаліція переможе, легкого порятунку не буде.

По-перше, кампанія не була чесною. Як і в Угорщині та Туреччині, де авторитарні уряди нещодавно виграли перевибори, шанси були більшими на користь чинних президентів. На практиці існує два види популізму: опозиційний і владний. Перший бере участь у демократичній грі як один із багатьох гравців. Останній змінює правила гри, щоб стати єдиним гравцем.

У Польщі процес йде повним ходом. Державні ЗМІ кидають пропаганду, показуючи яскраве зображення уряду, водночас відкидаючи опозицію. Напередодні виборів адміністрація надала основним виборцям додаткові пільги та фальсифікувала виборчу карту шляхом створення нових округів у сільських районах, які підтримують уряд. В агітаційних матеріалах фігурували навіть міліція та військові.

Хто боротиметься на виборах

З 2015 року влада в Польщі належить консервативній партії «Право та справедливість» (ПіС), яка становить монобільшість у нижній палаті парламенту, Сеймі. Президент країни Анджей Дуда – також висуванець ПіС. Після восьми років правління партії, у якій правий уряд змінив інституції країни за своїм іміджем, вибори є, мабуть, найважливішими з часів демократичного прориву в 1989 році.

Зараз, згідно з усіма соцопитуваннями, ПіС знову напевно фінішує першою – згідно з даними агрегатора соцопитувань Politico, її середній рейтинг – 37%. Але для отримання монобільшості вже втретє поспіль (у посткомуністичній Польщі жодна партія не була при владі понад дві каденції) цього, майже напевно, не вистачить.

На другому місці – головні опоненти ПіС з правоцентристської «Громадянської коаліції» (ГК), очолювані експрем'єром та ексголовою Європейської ради Дональдом Туском. Їхній середній рейтинг – 30%.

До парламенту майже напевно пройдуть ще три партії: центристський блок «Третій шлях» (11%), коаліція лівих партій та ультраправа «Конфедерація» (по 10%).

За своєю напругою польські парламентські перегони не поступалися навіть найкращим українським зразкам. Дві основні партії, ПіС та ГК, взаємно зображували одна одну не просто політичними конкурентами, а справжніми ворогами, концентрацією всього можливого зла, яке є у польській політиці.

Серед помітних скандалів – розслідування про сотні тисяч віз для мігрантів з Азії та Африки, які за хабарі видавали у МЗС; оприлюднення карт оборонної стратегії Польщі 2011 року (тоді, за уряду Туска, передбачалося у разі вторгнення Росії відступити аж до Вісли); гучне звільнення з посади відомих польських генералів через незгоду з діями Міноборони перед самими виборами.

Знайшлося місце і для типових передвиборчих прийомів: так, за ініціативою партії влади, паралельно з виборами пройде і референдум, на якому поляків запитають про продаж держмайна іноземцям, пенсійний вік, стіну на білоруському кордоні та допуск в країну мігрантів. Таким чином, ПіС, очевидно, хоче підняти явку своїх виборців – як часто буває, прихильники партії, яка давно перебуває при владі, загалом менш охоче ходять на дільниці, аніж симпатики опозиції.

Гостроти у кампанію додало й те, що польська політика вкрай персоналізована. По суті, вже багато років вона крутиться навколо двох фігур: Дональда Туска та голови ПіС, Ярослава Качинського, який нині обіймає ще й посаду віце-прем'єра, якого зазвичай називають найвпливовішою людиною у Польщі. Відносини між ними вже майже два десятки років мають характер не просто політичної конкуренції, а відкритої особистої ворожнечі.

Так, ще на виборах 2005 ПіС звинуватив Туска в тому, що його дід воював у Вермахті. Під час наступної кампанії Туск відігрався, на теледебатах підловивши Качинського на незнанні цін на картоплю в магазинах – ця історія глибоко образила лідера ПіС. Він вважає Туска причетним до Смоленської авіакатастрофи 2010 року, де загинув його брат-близнючок, тодішній президент Польщі Лех Качинський.

Під час нинішньої кампанії обмін звинуваченнями та образами продовжувався. Туску пригадали, що його бабуся була етнічною німкенею, лідер ГК висміяв Качинського за те, що той у 74 роки є холостяком (при цьому наголошуючи на важливості традиційної родини та сімейних цінностей).

Показовими були і теледебати, що відбулися цього тижня. На них ПіС замість Качинського представляв прем'єр-міністр Матеуш Моравецький (Туск через це негайно звинуватив Качинського в боягузтві). На самих дебатах Туск назвав Моравецького «Піноккіо» (очевидно, маючи на увазі деяку зовнішню схожість прем'єра із цим персонажем), Моравецький висміяв рудий колір волосся опонента. «Банда «Рудого» – так Качинський із однодумцями постійно називає своїх опонентів.

Часто звучали і різкіші звинувачення. Качинський затаврував Туска «ворогом польського народу», той назвав команду влади «агентами чи дурнями». ПіС запускає ролики, в яких Туск говорить німецькою мовою, а ГК – ролики з нарізкою невдалих виступів Качинського під гаслом «Ви хочете, щоб вами керував він?».

Взаємні образи та тролінг, що часто скочуються до відвертого примітивізму, відображають глибший ідеологічний поділ між двома ключовими польськими партіями. Так, ПіС постійно наголошує на важливості суверенітету Польщі, виступаючи проти «диктату Брюсселя» у внутрішньопольських справах. На Заході вже багато років публічно говорять про те, що за час влади ПіС Польща помітно деградувала щодо демократичних цінностей, особливо незалежності правосуддя та медіа. Через це навіть заморожені мільярди євро допомоги, які Польща мала отримати від Євросоюзу. У партії влади у відповідь говорять про неприпустимість втручання ЄС у внутрішні справи Польщі.

Туск у разі приходу до влади обіцяє відновити відносини з Брюсселем, а також скасувати найрезонансніші рішення консерваторів, на кшталт фактичної заборони абортів.

Обидві сторони при цьому постійно впадають у крайнощі. ПіС зображує Туска слухняною маріонеткою Брюсселя і особливо Берліна, який покірно виконує будь-які вказівки німецького посольства, а Туск у відповідь звинувачує чинну владу в таємному плані про вихід Польщі з ЄС (хоча попри весь євроскептицизм ПіС, членство в ЄС підтримується абсолютною більшістю поляків і вигідно країні як мінімум з економічної точки зору).

Постійні апеляції до німецьких зв'язків Туска та його предків (один симпатизуючий партії влади журнал навіть зобразив його на обкладинці в образі Гітлера) є невипадковими. Торік Варшава навіть викотила Берліну претензію у 1,3 трлн євро репарацій за Другу світову війну. Але якщо це можна розглядати як класичний популістський прийом, то суть претензій ПіС до німців набагато глибша.

У нинішній польській владі вважають, що Німеччина разом із Францією захопила абсолютно домінуючу роль у Євросоюзі і веде політику всього блоку у своїх інтересах, на шкоду іншим країнам, зокрема Польщі. З великим побоюванням у Варшаві сприймають ідею про внутрішню реформу ЄС, згідно з якою багато рішень прийматимуться вже не консенсусом, а кваліфікованою більшістю голосів. А як одну з противаг німецько-французькому блоку в польській владі багато хто бачить альянс з Україною.

Чого чекати Україні після виборів

Наближення виборів у Польщі на українсько-польські відносини помітно вплинуло. Конфлікт через ввезення українського зерна стараннями польських політиків швидко набрав обертів і став більш глобальним, щодо відносин з Україною в цілому. Звичайно, провина Києва в ескалації конфлікту теж очевидна, як мінімум, у плані різкої риторики.

Так, виступ Зеленського на Генасамблеї ООН, в якому він майже прямим текстом дав зрозуміти, що Польща в зерновій кризі діє на користь Москви, дуже глибоко образив поляків і викликав звинувачення у відповідь у невдячності – з урахуванням того, яку роль Польща відіграла і грає в західній. коаліції на підтримку України. Крім того, у ПіС досить популярна думка, що українська влада вступила в таємну змову з німцями, щоб скинути ПіС та привести до перемоги на виборах «Громадянську коаліцію».

Безперечно, в міру подальшого зближення України з ЄС конфлікти, подібні до зернового, виникатимуть і надалі, адже у багатьох сферах економіки Київ та Варшава є прямими конкурентами. Але політично Польща однозначно залишається на боці України. За словами одного із співрозмовників РБК-Україна, у разі, якщо Києву колись все ж таки доведеться задуматися про мирний договір з РФ, нинішня польська влада максимально жорстко відстоюватиме українські інтереси, тоді як у разі приходу до влади ГК Варшава в цьому плані може бути більш податливою до побажань «миролюбних» німців.

Останні кілька тижнів градус напруги між Польщею та Україною помітно спав, як мінімум на рівні риторики. Очевидно, закінчення виборів закріпить цей тренд. Але багато залежатиме від підсумку тих самих виборів і тут можливі кілька сценаріїв.

За першим сценарієм – ПіС показує хороший результат і до монобільшості партії не вистачить буквально лічених мандатів. Такий варіант цілком можливий, якщо припустити, що передвиборна соціологія не цілком коректна особливо у великих містах. Респонденти не хочуть говорити соціологам, що підтримують партію влади. У такому випадку, ПіС може спробувати добрати мандатів, що бракують, в індивідуальному порядку за рахунок інших фракцій – така практика в Польщі, як і в Україні, цілком допустима. Тоді поточна політика Варшави щодо України, вочевидь, продовжиться, з деяким коригуванням, більше говоритиметься про «захист національних польських інтересів».

Другий сценарій – формування коаліції у складі ГК, «Третього шляху» та лівих. Такий союз буде досить рихлим в ідеологічному плані, крім того, багато лідерів цих партій мають вкрай складні особисті стосунки між собою, але цілком проукраїнським. Принаймні Туск, який у такому разі напевно повернеться до прем'єрського крісла, вже оголосив про план із чотирьох пунктів щодо нормалізації відносин з Україною, хай і дуже неконкретний. Очевидно, коаліція на практиці також буде змушена відстоювати інтереси польських аграріїв, оскільки до «Третього шляху» входить Польська селянська партія, для якої це є ключовим питанням порядку денного. Втім, для реалізації цього сценарію спочатку потрібно, щоб «Третій шлях» взагалі пройшов до парламенту – деякі останні опитування дають йому менше ніж 8%, це прохідний бар'єр для виборчих коаліцій.

Третій сценарій, найбільш потенційно небезпечний для України – формування коаліції з ПіС та ультраправої «Конфедерації». Ця партія – єдина із прохідних, яка відкрито виступає проти допомоги Україні. І, як і ПіС, може показати результат кращий, ніж у соцопитуваннях.

Декілька років тому екстравагантний лідер Конфедерації Славомір Ментцен так описував свою програму: «Не хочемо євреїв, гомосексуалістів, абортів, податків та Європейського союзу». Зараз партія активно намагається виглядати респектабельною, її лідери вважають за краще розмірковувати про економіку, а не про євреїв.

Головна інтрига – чи погодиться «Конфедерація» за необхідності вступити до альянсу з ПіС чи «Громадянської коаліцією». Керівництво партії запевняє, що цього не станеться за жодних умов, партія залишиться в опозиції. Тим не менш, у Польщі багато хто вважає, що, як заведено в політиці, передвиборчі обіцянки після голосування будуть дещо скоректовані. У такому разі, хоча «Конфедерація» в будь-якому разі буде молодшим партнером у коаліції, загальний курс Варшави вона все ж таки скоригує в антиукраїнську сторону.

Імовірний і сценарій, за якого не вийде домовитися про жодний варіант коаліції. Тоді полякам доведеться знову йти на вибори на початку наступного року.

Нагадаємо, в неділю, 15 жовтня, на виборах поляки обиратимуть обидві палати свого парламенту.

Зазначимо, в Польщі половина населення підтримує збереження тієї підтримки, яку зараз мають українські біженці в країні, але й майже 40% більшою чи меншою мірою проти.

Як повідомлялося, перемогу на парламентських виборах у Словаччині 30 вересня отримала партія Smer-SD колишнього прем’єра Роберта Фіцо. Крім того, головні партнери Smer-SD здобули достатньо мандатів, щоб разом сформувати більшість. 

До слова, українські підприємці, які працюють у Польщі, торік сплатили соціальні внески до Установи соціального страхування Польщі (ZUS) у розмірі 4 млрд злотих ($927 млн за поточним курсом), а цьогоріч очікують на зростання цих платежів на 50% – до 6 млрд злотих.