NYT: Війна в Україні загнала Путіна у глухий кут

Створена Володимиром Путіним гіперперсоналістська система правління досягла моторошної рівноваги, яка насправді є пасткою як для самого диктатора, так і для всього російського суспільства. Про це пише «Главком» із посиланням на The New York Times.

На перший погляд, путінський режим зберігає стабільність та повний контроль. Економічного краху вдалося запобігти, армія стабільно поповнюється найманцями завдяки високим грошовим виплатам, а сама РФ не виглядає ізольованою, продовжуючи торгівлю з багатьма країнами. Попри зубожіння населення, блокування інтернету та внутрішнє невдоволення, відкритих антивоєнних рухів чи опозиції в країні немає.

Проте здатність затягувати конфлікт не означає перемогу. На фронті російська армія просувається надто повільно, а реальних інструментів для зміни динаміки у Путіна практично не залишилося: загальна мобілізація спровокує серйозний внутрішній протест, а застосування ядерної зброї загрожує жорсткою військовою відповіддю Заходу або розривом відносин із ключовим партнером – Китаєм.

Припинити війну Путін також не може. Фіксація бойових дій по поточній лінії фронту принесе Росії лише незначні території на півдні України. Для росіян, які втратили на фронті близьких, такий мізерний результат стане очевидним доказом безглуздості війни, що вдарить по самолюбству диктатора та підірве його політичні позиції. Тому Путін загнав у глухий кут не лише себе, а й майбутніх наступників, адже будь-який лідер у стилі путінізму буде змушений продовжувати це вічне протистояння, аби не допустити інтеграції мілітаризованої України до західних безпекових структур.

Поки Путін шукає вихід із воєнної пастки, пересічні росіяни залишаються заручниками його режиму. Нинішнє невдоволення громадян викликане не прагненням змін, а глибоким розчаруванням через усвідомлення нескінченності путінізму. Психологічно та політично колективний опір зараз неможливий, адже більшість населення прямо чи опосередковано працює на державну систему, не маючи жодного впливу на її рішення.

Для початку революційних змін людям потрібна віра в краще майбутнє, як це було у Східній Європі 1989 року. Проте Путін свідомо виплекав у росіян максимально низькі очікування, перетворивши колишні обіцянки процвітання на апатичне прийняття диктатури та хронічної війни.

Такий баланс не зможе тривати вічно. Путін, який колись обіцяв стабільність після розпаду СРСР, продемонстрував повну неспроможність як державний діяч, підірвавши економіку та принісши війну на територію самої Росії. Єдиним шляхом до появи компетентної влади в РФ залишається демонтаж путінізму. Проте чим довше існуватиме нинішній нелегітимний режим, тим жорстокішою та руйнівнішою буде майбутня боротьба за владу після відходу Путіна, що зрештою повністю знищить ту стабільність, яку він намагався побудувати понад чверть століття.

Як відомо, президент України Володимир Зеленський підтвердив готовність до прямих переговорів із російським диктатором Володимиром Путіним, якщо такий формат допоможе пришвидшити завершення війни.

За словами Зеленського, Україна досі очікує на прибуття офіційної переговорної групи зі Сполучених Штатів. Водночас цей процес, на його думку, затягується надто довго.

До слова, посилення російських ударів по Києву може бути пов'язане не лише з військовою ситуацією, а й зі спробою Кремля приховати власні проблеми та посилити позиції перед можливими переговорами. 

Європейські чиновники, які спілкувалися з журналістами на умовах анонімності, розглядають останню ескалацію атак як сигнал, що може свідчити про внутрішні труднощі Росії.