Туреччина 90 років не пускає НАТО в Чорне море: як це допомогло Україні

Понад чотири роки повномасштабної війни Чорне море залишається однією з ключових безпекових ліній Європи, але воно «доволі порожнє від військових кораблів» – і в цьому головна роль належить угоді, підписаній ще 90 років тому. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Deutsche Welle.

Що таке Конвенція Монтре

Чорне море омивають шість країн – Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна, Росія і Грузія. Перші три входять до НАТО, інші три – ні, причому дві з них зараз воюють одна з одною. Потрапити в Чорне море зі Середземного можна лише через вузьке горло Дарданелл і Босфору, який проходить крізь центр Стамбула – у найвужчому місці протока має лише 700 метрів завширшки.

20 липня 1936 року в швейцарському місті Монтре представники майже десятка держав підписали конвенцію, яка закріпила за Туреччиною контроль над протоками. Документ на майже 30 сторінок і донині є правовою основою режиму проток: у мирний час він залишає їх відкритими для торговельного судноплавства, а чорноморські держави можуть відносно вільно проводити свої військові кораблі. Натомість флоти нечорноморських країн обмежені за тоннажем і можуть перебувати в морі не довше 21 доби.

Як угода змінила хід війни

У воєнний час правила стають жорсткішими: якщо Туреччина не є стороною конфлікту, кораблям воюючих держав прохід через протоки закритий. Саме цю статтю Анкара застосувала за кілька днів після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року – відтоді ні Росія, ні Україна не можуть вільно посилювати свої чорноморські флоти, за винятком повернення суден до їхнього порту приписки.

За оцінкою старшого наукового співробітника Carnegie Europe Томаса де Ваала, саме це рішення Туреччини на початку війни виявилося «абсолютно критичним для виживання України» – до 30 російських кораблів залишилися поза Чорним морем, що дало Києву перевагу на морі. Румунський аналітик із питань зовнішньої політики Юліан Кіфу зазначає, що Україна компенсувала відсутність власного великого флоту іншим шляхом – зробила ставку на дрони та морські безпілотники, які конвенція 1936 року просто не передбачала.

Обмеження торкнулися і союзників України: у 2024 році Британія передала Києву два тральщики, які так і не змогли увійти до Чорного моря – Туреччина визначила їх як «військові судна», тож кораблі досі стоять у Портсмуті.

Чому НАТО не може закріпитися в регіоні

Через геополітику проток НАТО не має в Чорному морі постійної присутності, на відміну від Середземного чи Північного морів. Візитна фахівчиня Німецького інституту міжнародної та безпекової політики Дарія Ісаченко зазначає, що для Анкари позиція проста: Альянсу зайвий раз краще не з'являтися, натомість підтримувати варто Румунію та Болгарію – єдиних членів НАТО серед чорноморських держав.

Румунія вже намагається нарощувати власний флот і посилити присутність у регіоні, зокрема розширює авіабазу Міхаїл Когелничану поблизу Констанци – Бухарест планує вкласти в проєкт 2,5 млрд євро, після чого база стане найбільшою військовою базою НАТО в Європі, випередивши німецький Рамштайн. На липневому саміті НАТО в Анкарі Туреччина, Румунія та Болгарія також оголосили про створення тристоронньої групи з розмінування акваторії.

Що далі з 90-річним документом

Експерти визнають: Конвенція Монтре – документ архаїчний, у ньому досі згадується Ліга Націй, яка не існує вже 80 років. Втім, змінювати його наразі ніхто не наважується – це відкрило б «скриньку Пандори», адже всі положення довелося б повторно узгоджувати з Росією. За словами Кіфу, поки триває війна, конвенцію варто зберігати незмінною, а от після завершення бойових дій НАТО варто переглянути практику її застосування Туреччиною.

Нагадаємо, детальніше про те, як Конвенція Монтре впливає на контроль над Чорним і Азовським морями, ми розповідали в матеріалі з доктором юридичних наук Борисом Бабіним.