Чи дійсно росіяни випускають менше ракет, бо їх не вистачає?

Судячи з усього, в цій кампанії росіяни взяли для себе за пріоритет робити мінімальні перерви між обстрілами, навіть якщо встигають підготувати меншу кількість ракет. Бо, як можемо зауважити, останні два тижні росіяни проводять удари стабільно раз на п'ять діб.

При цьому треба міряти саме в добах (орієнтовно 100 годин, якщо завгодно), бо десь саме стільки минає від моменту посадки російських бомбардувальників після попереднього удару та зльоту для виконання нового удару.

Раз ця проблема вже озвучується публічно, то нема сенсу її обходити і в цьому огляді.

Емпірично виявилось, що у відкритому доступі можна знайти занадто багато даних про наші оборонні спроможності, і тут мова, скажімо, не тільки про географічні координати.

Не знаю і не візьмусь стверджувати, наскільки це може допомагати рашистам при їх плануванні нових ударів. Але те, що проблема має місце – на жаль, факт.

Дискурс в стилі «росіяни випускають менше ракет, бо їх не вистачає» – застарів морально і не відповідає поточним реаліям.

Бо чітко можемо зауважити, що особливо зараз росіяни роблять ставку більше на надзвукові, балістичні та аеробалістичні ракети (Х-22/Х-32, Іскандер/С-300 чи С-400, «Кинжал»), проти яких ми маємо вкрай малу кількість засобів протидії (і про збиття котрих останні два рази взагалі не повідомлялось).

Окремо неприємна історія – що надзвукові ракети Х-22/Х-32 стали занадто часто падати на Сумщину. Такі ракети досі збити не вдавалось, вони мають дуже високу швидкість (до 5000 км/год) та дуже потужну бойову частину – 900 кг, вибух якої робить воронку 18 на 7 метрів, а розліт уламків дає на 500 метрів.

У проведенні таких терористичних ударів ворог може мати свою логіку. Бо він може вважати, що в регіоні досі можуть бути деякі важливі промислові потужності. Інша справа, що РФ для таких ударів вибирає ракети, в яких «паспортна» точність влучання – це квадрат 10 км на 10 км.

По носіям – дискурс про те, що російські Ту-95МС начебто не можуть брати на борт повне бойове завантаження (тобто вісім Х-101 чи шість Х-55/555) через свій «вік», насправді ніяк не впливає реальні спроможності росіян бити по Україні.

Але цей дискурс корисний для профілактики, щоб різні офіційні спікери (особливо ті, що занадто користуються Твіттером) не лякали завчасно громадян тим, що там до нас має летіти просто шалена кількість рашистських ракет.

Бо об’єктивно кажучи, для рутинної бойової роботи Ту-95МС (із середнім «віком» від 40 років) росіянам навіть кращий, чим Ту-160 (із середнім «віком» від 30 років). Бо літаки першого типу значно надійніші, та простіші у підготовці до вильоту.

Через недоліки офіційної комунікації уже циркулює дискурс, що мовляв росіяни навмисне б’ють тепер саме по тим регіонам, де слабша ППО – тобто західні чи прифронтові області.

Можливо, воно так і виглядає на перший погляд.

Але у цій кампанії РФ ставить значно ширші завдання, аніж просто лупити по Запоріжжю, Харкову чи західним областям – РФ хоче всю Україну залишити без оборонних спроможностей. І саме з такої логіки ворог і обирає цілі для ударів.