Смерть Путіна... знову

Що б я не писав – головну новину не перебити. Чутки про смерть путіна, які розігнав анонімний, нехай і відомий Телеграм-канал, перекрили все інше. При цьому читачі розділилися на дві категорії. Перші впевнено писали в коментарях, що все це «фейк» і «брехня». Я навіть напружився трохи. Так упевнено пишуть, що дуже схоже, вони буквально годину тому особисто спілкувалися з живим диктатором. І тому можуть бути стовідсотково впевнені. Мені складніше, ми не спілкуємося. Інші розривалися між надією на краще і відкриванням шампанського просто зараз. Треті чекали більш реального підтвердження, теж із боязким оптимізмом. Я згоден – сам не повірю, поки не потикаю паличкою. Але а тепер до суті.

Диктатор путін старий і хворий. Він точно не вічний. І багато хто з нас точно ще встигне станцювати під «Лебедине озеро» або що там тепер у Росії за музику ставлять? А ніхто не знає, такого свята у них давно не було. Може цього разу ми й поспішаємо, але малоймовірно, що набагато. Інша річ – що для нас це змінює? І ось це питання набагато важливіше. Незалежно від того, ставимо ми його собі сьогодні, через місяць або через кілька років. Питання складне і точної відповіді ніхто не знає. Але ті хто розраховують, що зі смертю агресивного диктатора настане мир – щонайменше наївні. Не настане.

У Росії почнеться боротьба за трон і за владу. У якій найреальніші шанси зараз у так званої групи Патрушева. Дуже агресивна кліка, налаштована саме на найжорсткіші військові сценарії. Звісно з урахуванням інтересів більшої частини членів (як вдало це слово до них завжди підходить!) «кооперативу Озеро». Хто не впишеться – захворіє. Серце, страх перед падінням з вікна, ДТП, прикрі самогубства. Загалом усе, що цинічні люди називають нещасним випадком. Бо коли тебе викреслюють зі списку живих до терміну після смерті покровителя – щасливим випадком назвати складно. Є варіант, що в результаті кулуарної боротьби за трон команда, яка прийшла до влади, буде налаштована не так жорстко. І готова до переговорів за умови списання всіх гріхів на покійного. До речі, дуже страшно жити, коли соратники розраховують викрутитися з проблем, списавши всі гріхи на мертвого тебе.

Але є проблема. Нинішня російська еліта не дозволить собі настільки відступити, щоб повернути Україні Крим і заплатити компенсації з видачею військових злочинців. Теоретично рожеві поні могли б так зробити, але в боротьбі за владу вони будуть відсіяні ще в першому турі. А ми маємо намір повернути кордони 1991 року. Тож війна продовжиться. З іншого боку, немає остаточних сценаріїв. І Захід може погодитися на варіант повернення всіх материкових територій, а питання Криму вирішується дипломатичним шляхом ще років 10. І тиснути на нас. На жаль, але ми дуже сильно залежимо від поставок озброєння. І від фінансової допомоги.

Ідеальним для нас був би сценарій, коли боротьба за владу після смерті диктатора виплеснеться за пороги кабінетів і призведе до повноцінних бойових дій на території агресора. Що закінчиться розколом росії. Але все це точно не буде відразу. Війна відразу не закінчиться. Та й у перспективі, якщо росія не розколеться на десяток держав, у нас поруч залишиться божевільний агресивний сусід. Який ніколи не захоче з доброї волі залишити нас у спокої...