Ситуація на фронті. Де зараз найскладніше

•1•

На Токмацькому напрямку ЗСУ продовжують утримувати лише трохи більше 2-х км першої позиції головного рубежу оборони ворога північно-західніше с.Вербове. На решті відтинку між Новопрокопівкою та Вербовим ворогу протягом останніх тижнів минулого року вдалося відновити положення по першій позиції.

Також, очевидно, передові підрозділи 234-го десантно-штурмового полку (дшп) 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), а також 136-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) ворога, протягом декількох останніх діб, мали просування західніше с.Роботине та у напрямку дороги Новоданилівка – Роботине з боку с.Копані.

В самій Новопрокопівці та західніше неї, підрозділам 71-го та 70-го мотострілецьких полків (мсп) 42-ї мотострілецької дивізії (мсд) ворога, очевидно, вдалося стабілізувати ситуацію й на даний момент вони, очевидно, впевнено утримують її північну частину та район північно-західніше від неї.

Ймовірно, найближчим часом, ворог продовжить свої атаки з західного напрямку у бік с.Роботине, а також свої спроби пробитися до дороги, яка зв'язує це селище із Новоданилівкою. Скоріш за все, до цих атак командування ворога залучить й підрозділи 104-го дшп 76-ї дшд з метою нарощування зусиль.

В свою чергу, підрозділи 247-го та 56-го дшп зі складу 7-ї дшд ворога, явно спробують повністю відтіснити передові підрозділи ЗСУ з першої позиції свого головного рубежу оборони північно-західніше с.Вербове.

Очевидно, що атаки ворога західніше цього н.п. (387-й мсп ТрВ зі складу 44-ї дшд та 237-ї дшп зі складу 76-ї дшд) також продовжаться.

•2•

На Донецькому напрямку в районі Авдіївки ворог, очевидно, продовжує свої спроби реалізувати «новий сценарій» захвату Авдіївського району оборони ЗСУ. В першу чергу, з північного фасу.

Протягом декількох останніх днів минулого року передові підрозділи ворога (очевидно, 21-а омсбр чи 114-а омсбр), атакуючи по напрямку Красногорівка – Новобахмутівка, зуміли частково просунутись за залізницю по напрямку на Бердичі. Однак, в подальшому, були вимушені відійти безпосередньо до залізничного полотна.

На цьому ж напрямку, ймовірно, підрозділам російської 15-ї омсбр таки вдалося витіснити передові підрозділи ЗСУ з с.Степове й зараз воно, по суті є сірою зоною (ворогу, поки не вдається закріпитися там надійно).

Протягом найближчого часу, як на мене, варто очікувати атак ворога (підрозділи 30-ї омсбр) з боку с.Кам'янка у бік Пісчаного кар'єру, а також чергової серії атак у сенсі спроб обійти коксохім з півночи, на Бердичі (як з боку Степове, так й з північного боку).

Однак, якщо ворогу вдасться ще просунутись від відм.230 у бік Авдіївської пожежно-рятувальної частини №13, або пробитися до Пісчаного кар'єру з боку Кам'янки. ситуація може загостритись й без гіпотетичного «обходу коксохіму з півночі». особливо для тих підрозділів ЗСУ, які обороняються в районі Донецької фільтрувальної станції (ДФС) та південних районів міста (вул. Спортивна).

Те, що командування ворога «щось таке виношує» – очевидно. Фіксується зосередження в районі Новоселівка Друга 239-го танкового полку (тп) 90-ї танкової дивізії (тд) ворога.

Наскільки я розумію, командування ворога зараз вирішує на якій саме ділянці задіяти підрозділи цього танкового полку. Якщо у ворога «позначиться успіх» у смузі наступу 114-ї чи 21-ї омсбр, то він, очевидно, введе цей полк у бій саме там. Але зовсім не виключено, що й 30-а омсбр ворога також «може розраховувати» на таке «щастя». якщо їй вдасться продемонструвати успіх у бік Пісчаного кар'єру.

•3•

Й на завершення деякі данні з відкритих джерел.

1) З початку широкомасштабного вторгнення РФ на терени України російські збройні сили втратили більше 200 військових льотчиків (за даними ВВС). З них, 59 у 2023-у році (це, як мінімум, на 2 авіаційних полка) й 13, власне, на території самої росії в різних авіакатастрофах та трощах.

За оцінкою ВВС, підготовка військового льотчика бодай на мінімальний професійний рівень, який дозволяє йому керувати визначеним типом авіаційної техніки та застосовувати авіаційне озброєння, коштує не менше 3 млн. доларів та потребує до 6-и років. В свою чергу, подальше професійне вдосконалення військового льотчика – суттєво збільшує ці показники

2) Загальна кількість так званих «военнослужащих днр\лнр», які вважаються «без вести пропавшими» (з великою долею ймовірності, загиблих), тобто це ті, доля яких – невідома, а ні їх командуванню, а ні їх родичам (у звітах вони фігурують, як такі, що «перестали выходить на связь»). оцінюється як «не менше 23 тисячі». Це без 3-х тисяч, майже 2 повнокровні дивізії.

3) За оцінкою групи «Інформаційний спротив» (координатор Олександр Коваленко), найбільш чутливими втратами для впс ри-фи є втрати у штурмовій авіацій (штурмовик типу Су-25\Су-25СМ) через відсутність виробництва такого типу літаків (відповідно, можливості відновлювати цей сегмент своєї бойової авіації). Росія може лише ремонтувати та модернезувати літаки типу Су-25 з числа наявних в неї на даний час.

За різними оцінками, втрати впс ри-фи у цьому типі літаків складають від 30% до 40% від загальних їх втрат у бойовій авіації.

Серійне виробництво іншого типу штрумовика, аналогічного Су-25 за своїм бойовим призначенням, в ри-фи. поки що, не налагоджене.

За підрахунками Сашка, на момент, коли росіяни масовано вдерлися на терени України, у впс ри-фи було «у строю» – до 180-и одиниць цих штурмовиків (Су-25\Су-25СМ), а також – десь 190-192 одиниці – на довготривалому зберіганні.

Зважаючи на верифіковані втрати цих літаків (28 одиниць), а зазвичай веріфіковані втрати нижчі за реальні у 1.5-2 рази, динаміка «подальших перспектив» російської штурмової авіації не виглядає такою вже радісною, особливо, у контексті відсутності серійного виробництва цих літаків на росії.

Однак, чутливість втрат саме у літаках типу Су-25 для ри-фи визначається не тільки цим. Справа в тому, що цей літак армійської авіації (АА) є літаком безпосередньої підтримки наземних військ (по суті, він застосовується у тому ж сегменті бойових завдань, що й вертольоти вогневої підтримки типу Ка-52, Ми-24\35, Ми-28, але, при цьому, може застосовувати куди більшу й потужнішу номенклатуру авіаційного озброєння).

Як й перераховані вертольоти АА, штурмовик типу Су-25 має вагомий вплив саме на «поле бою». тобто, на сам перебіг бойових дій у тактичній зоні. Поступове «вибивання» їх, з одночасною неможливістю поповнювати їх бойовий склад шляхом серійного виробництва, в перспективі може суттєво знизити спроможності російського війська «впливати» з повітря на бойві дії в тактичній зоні.