Чому польські перевізники блокують кордон?

Правда і цинізм у блокуванні кордону

Наростає проблема блокування польськими перевізниками пунктів пропуску на українсько-польському кордоні. Організатори вже заявили, що у середу до трьох заблокованих пунктів – Ягодин, Рава-Руська і Краківець – додасться пункт пропуску в Шегинях. Тобто заблоковані будуть усі головні транспортні шляхи, які ведуть з Польщі в Україну.

У понеділок в черзі в Ягодині чекало на відправлення 1200 вантажівок, така ж кількість фур очікує в Рава-Руській, натомість у Краківці – «лише» 500. Для перетину кордону українським водіям потрібно чекати до двох тижнів, але якщо ситуацію не вирішити ближчим часом, тоді очікування стане ще довшим.

Отже, польсько-український кордон фактично є заблокованим для вантажних перевезень автомобільним транспортом. До польських перевізників вже приєдналися їхні словацькі колеги, які провели «попереджувальну» блокаду. Коли їхніх вимог словацький уряд не врахує, тоді пункти пропуску мають блокувати на постійній основі.

Це удар під дих для нашої країни в умовах, коли постачання озброєння та гуманітарна допомога, зрештою, вся економіка залежать від шляхів суходолом, оскільки наші порти майже заблоковані. І всупереч запевненню польських організаторів блокади, протестувальники не пропускають військових вантажів і вантажівок із гуманітаркою.

Формула політичного цинізму

Польські протестувальники виставили розлогий «букет» вимог. Вони хочуть:

• скасувати рішення Європейського Союзу від березня 2022 року про вільний доступ до ринку перевезень ЄС;
• відновити дозволи на перевезення з Україною у співвідношенні 60% для польських перевізників і 40% для українських (станом на 24 лютого 2022 р.);
• призупинити дію ліцензій транспортним підприємствам, що відкрилися на території Польщі після 24 лютого минулого року (їхні засновники – це, переважно, громадяни України);
• скасувати систему електронної черги для польських перевізників на виїзд з України для вантажівок без товару;
• ввести у систему «Шлях» вантажівки польських фірм з товарами, що радикально скоротить для них час перетину кордону.

Український уряд намагається вирішити питання трьома способами: шляхом переговорів з організаторами блокади, залученням до діалогу представників польського уряду і підготовкою позовів про відшкодування збитків українських перевізників. А також організовуючи допомогу для українських водіїв, які позбавлені елементарних умов для проживання.

Європейська комісія попередила Польщу, що у випадку продовження блокади готова накласти штрафні санкції за порушення європейського законодавства.

Переговори представників українського Міністерства інфраструктури з протестувальниками закінчилися без жодного результату, бо Українська держава не в силі виконати їхні вимоги. Перемовини були нерезультативні ще й тому, що протестувальникам повністю підігрує польська влада. Днями польський міністр інфраструктури Анджей Адамчик звинуватив у виникненні протесту українську сторону та Євросоюз. Причина – це скасування ліцензій на діяльність українських перевізників на території ЄС, внаслідок чого польські перевізники «поставлені в гірші умови, ніж українські».

Польський уряд – додав міністр – «дотримується демократичних принципів», згідно яких кожен може протестувати, натомість влада не повинна у цьому перешкоджати.

Ось формула політичного популізму і цинізму в довершеній стадії: не важливий ні закон, ні рішення ЄС, яке підтримав польський уряд, представником якого є міністр інфраструктури. Бо враховується лише інтерес партії, членом якої він є, і намагання ускладнити ситуацію новому уряду, що буде сформований сьогоднішньою опозицією.

Курка, що несе золоті яйця

Розпочинаючи на початку листопада цей протест, його організатори розуміли, що в Польщі почався період міжвладдя. Партія Право і справедливість, хоч і зайняла перше місце на виборах, проте не зможе сформувати новий уряд. Чотири опозиційні партії підписали коаліційну угоду та обрали керівництво двох палат парламенту – Сейму і Сенату.

Незважаючи на ці факти та обрання кандидатом на посаду прем’єр-міністра від нової коаліції Дональда Туска, президент Анджей Дуда доручив виконувати функцію очільника уряду Матеушу Моравецькому з ПіС. Хоча в нього немає шансів на отримання вотуму довіри в парламенті. Новим прем’єром стане Туск, найімовірніше, в першій половині грудня.

Організатори транспортної блокади надіялися, що «старий» уряд піде на поступки саме з огляду на відчайдушні спроби залишитися при владі. Вони прорахувалися, бо ПіС свідомий того, що місія Моравецького приречена на провал. І тому лідери ПіС визначили основним завдання партії максимальне продовження перебування при владі та ускладнення старту уряду Туска. Особливо у відносинах з Україною, які за останні півроку ПіС і президент Дуда загнали у глибоку кризу.

Цинізму ситуації з блокадою польсько-українського кордону додає те, що впродовж трьох кварталів 2023 року польський експорт до України зріс на 25%, а в цілому – на 3%. Україна посіла 8 місце серед країн, до яких йде польський експорт. Прогнозується, що в поточному році польська економіка зросте лише на 0.4-0.6%, а це означає економічну стагнацію.

Здавалося б, не варто різати курку, яка несе золоті яйця. Тобто варто уникати дій, які б’ють по експорту, знижуючи й без того низькі показники зростання економіки. Але польським протестувальникам та їхньому уряду таке мислення повністю чуже, бо рахуються власні інтереси та бали у політичній боротьбі.

Вирішення може затягнутися на місяць

Протестувальників і «старий» уряд не цікавить війна в Україні та відчайдушна боротьба нашого народу, щоб вистояти й перемогти Росію. Ворога, який не приховує, що після завоювання України піде з війною проти Польщі.

Чи є вихід з нинішньої ситуації? Так, але маємо бути свідомі, що вирішення може затягнутися ще на місяць, до сформування нового уряду. Це надто багато часу, якого в України немає.

Нам необхідно працювати з громадською думкою в Україні, Польщі та всій Європі, розкриваючи безпідставність блокади та її цинізм. Потрібно продовжувати вести переговори з польським урядом та Європейською комісією. Нашій владі необхідно задіяти парламенти обох держав, бо сподівання Володимира Зеленського на особисті відносини з Анджеєм Дудою ні до чого не призводять.

Маємо виходити з того, що правда й закон на нашому боці. Тому потрібно бути наполегливим у відстоюванні власних інтересів і всім необхідним допомагати водіям, які виконують таку важливу роботу для нашого існування й перемоги.