Виступ Залужного: з генералами НАТО ніхто не розмовляв так жорстко

Валерій Залужний виступив перед генералами НАТО у Лондонському у Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House). Цей виступ колишнього Головнокомандувача ЗСУ, а нині посла у Великої Британії та Ірландії, необхідно розглядати в трьох площинах: військовій, політичній і суспільній.

Військовій – бо «Залізний генерал» представив стратегічні висновки з російсько-української війни, її вплив на необхідність радикальної зміни засобів ведення війни та воєнного планування.

Політичній – тому що він обґрунтував необхідність більш глибокого залучення наших партнерів і союзників до українського спротиву та безальтернативність членства України в НАТО. Суспільній площині – бо ми ще раз переконалися у надзвичайно великій ціні, яку платимо за популізм у політиці.

Його промова була чесною і максимально твердою, без зайвих реверансів до наших союзників. Ба більше, український воєначальник дуже жорстко розкритикував західних експертів і генералів. Він мав на це право, бо його виступ потрібно читати у контексті його ж статті «Позиційна війна» у The Economist від 1 листопада 2023 року, на що він вказав своїм слухачам.

Він сказав: «Хочуть цього ваші виробники зброї з контрактами на руках чи ні, але війна, на жаль, змінилася. Війни зразка 1953 року вже не буде. Вона закінчилася влітку 23-го року в Україні. У той момент, коли на поле бою прийшли роботи, а західна преса і натівські генерали сміялися з мене. Вже у 2024 році в бій прийшли технології. Їх привів штучний інтелект. З мене вже ніхто не сміється. Навіть тут у Британії вже переглядають стратегію національної безпеки».

З натівськими військовими та експертами у такий жорсткий спосіб, ще й публічно, ніхто не розмовляв. Ми чули, що після декількох днів контрнаступу 2023 року генерал Залужний змінив стратегічний план, який розроблявся спільно з американськими військовими. Його критикували, проте Залужний залишився непохитним – припинив штурми російських позицій «прямо в лоб», українські бригади почали «прогризати» російські укріплення. Він повторював, що головне – це збереження життя солдат.

Але дізнатися щось із закулісся – це одне, а зовсім інше – почути сказане на багатолюдному зібранні. Тепер стало ясно, що у 2022-23 рр. натівські генерали думали про війну, спираючись на досвід Корейської війни. А вона забрала життя більше 3 мільйонів мирного населення та близько 900 тисяч солдатів.

Залужний говорив не лише про війну в Україні, але й про глобальні виклики та глобальну безпеку: «Скажіть, будь ласка, чи є сьогодні секретом, що навколо Росії об’єдналися Китай, Північна Корея та Іран? Чи хтось вважає, що вони об’єдналися проти України? Якщо так, то хай я буду першим, хто сумнівається». Вживаючи таку риторичну фігуру, він каже, що насправді ці диктатури обʼєдналися проти Заходу.

Поставив також крапку над «і» в питанні фундаментів глобальної безпеки: «Чи вона досі тримається на винищувачах, авіаносцях і наддорогих ракетах? Я вас трохи засмучу. Ні. На жаль».

НАТО, як сказав колишній головнокомандувач, не готове до нових реалій. Ба більше, натівські стратеги не обговорюють нових викликів. І це має змінитися, щоб колективний Захід вистояв у протистоянні з авторитарними режимами, які хочуть його знищити.

«В України, – заявив Валерій Федорович, – немає альтернативи». Ми мусимо стати членом Північноатлантичного альянсу. Маємо отримати гарантії безпеки на 100 років, щоб українці почувалися захищеними та могли нормально жити.

Лондонська лекція Валерія Залужного продемонструвала як військового стратега та воєначальника, якому навряд чи знайдеться пара в НАТО. І це був виступ справжнього державного мужа.

Коли я читав новий текст «Залізного генерала» та його статтю річної давності, мені пригадалися події, які передували відставці колишнього головкома наприкінці січня цього року. Його критикували за «відсутність плану», «політичні амбіції», «непродумані заяви» щодо мобілізації тощо.

Упродовж цього року все сталося згідно з його прогнозами і планом виходу з війни на виснаження, в яку нас заганяє Росія. Однак ціна шляху, який ми пройшли до усвідомлення цього факту, величезна: тисячі життів солдатів, нові окуповані території, зневіра значної частини українців, продовження відтоку людей з країни та мобілізація, яка стала «полюванням» на людей.

Ми більше не маємо права на такі жахливі помилки та експерименти.