Олександр Мотиль Американський історик, політолог

Партизанський опір в Україні перейшов до насильницьких дій

Партизани підірвали коменданта окупованого Бердянська Артема Бардіна, разом з його автомобілем
фото з відкритих джерел

На Херсонщині і Харківщині за багатьма вибухами стоять партизани

Україна веде партизанську війну. Надзвичайну активність українські збройні сили виявили у вересні, розгорнувши контрнаступальні дії у Херсонській та Харківській областях. Щодня відбуваються численні вибухи і вже немає жодного сумніву, що партизани беруть участь у деяких чи в усіх цих заходах. Однак, для точності, я перерахував лише ті операції, за виконання яких чітко відповідали партизани.

Треба зазначити, що опір майже повністю перейшов від ненасильницьких дій до насильницьких. У вересні було чотири випадки ненасильницького опору, дев’ять нападів на майно та 25 нападів на колабораціоністів або росіян.

1 вересня, Херсон: активісти «Жовтої стрічки» розповсюджують листівки із закликом до бойкоту «референдуму».

3 вересня, Токмак, Запорізька область: під час затримання партизан Максим Махринов підриває себе та двох російських солдатів.

Максим Махринов підірвав себе разом з двома окупантами
Максим Махринов підірвав себе разом з двома окупантами
фото: РІА «Мелітополь»

6 вересня, Бердянськ, Запорізька область: колаборанта Артема Бардіна, відомого як «комендант міста», підірвали у його автомобілі.

6 вересня, Бердянськ: вибух на Слобідці.

6 вересня, Енергодар, Запорізька область: через вибух зупинено водопостачання та електроенергію.

7 вересня, Мелітополь, Запорізька область: внаслідок вибуху знищено штаб-квартиру колабораціоністської організації «Ми разом з Росією», місцевого осередку партії «Єдина Росія».

8 вересня, Мелітополь: внаслідок вибуху загинув «керівник водоканалу», колаборант Юрій Онищук. Ще двоє колабораціоністів стали жертвами вибухів: чоловік і жінка, які брали участь у підготовці до референдуму.

11 вересня, Піщане, Луганська область: партизани підняли український прапор на електроопорі як попередження російським військам, що знаходилися у сусідньому Старобільську.

12 вересня, Херсон: колабораціоністка й водночас ректорка Херсонського державного університету Тетяна Томіліна була важко поранена внаслідок вибуху вдома, її охоронець загинув.

13 вересня, Маріуполь, Донецька область: партизани влаштували засідку і поранили трьох осіб з російського патруля.

16 вересня, Бердянськ: біля свого гаража був убитий ще один з колаборантів – заступник «голови адміністрації» міста з питань житлово-комунального господарства Олег Бойко. Загинула і його дружина Людмила, яка очолювала міськвиборчком з проведення «референдуму».

Олег та Людмила Бойко були вбиті поблизу свого гаража
Олег та Людмила Бойко були вбиті поблизу свого гаража
фото з відкритих джерел

16 вересня, Херсон: під час вибуху загинув водій «міністра соціальної політики», колабораціоністки Алли Бархатнової. Вона присягалася привести Росію до Херсона навіть ціною свого життя.

16 вересня, Луганськ: внаслідок вибуху у службовому кабінеті загинули «генпрокурор»-колабораціоніст «ЛНР» Сергій Горенко та його заступниця Катерина Штегленко.

17 вересня, Мелітополь: вибух бомби зруйнував залізничні колії поблизу станції Низяни.

17 вересня, Чернігівський район, Запорізька область: внаслідок вибуху бомби зруйновано залізничне полотно біля станції Верхній Токмак.

17 вересня, Херсон: у мережі партизани погрожували вбивством 31 колабораціоністу: Олексію Техімбаєву, Костянтину Горбачову, Світлані Солом’яній, Олександру Віслогузову, Денису Костирі, Тамарі Мельниковій, Ірині Ялпачик, Олені Шапуровій, Андрію Хрущу, Олександру Фальку, Костянтину Тюріну, Дмитрові Трухіну, Антонові Трухіну, Катерині Сонних, Ігорю Скоробогатьку, Ірині Склянній, Ользі Ромащенко, Надії Пучко, Тетяні Приходько, Андрію Петрову, Юрієві Онищуку, Володимирові Овчаренку, Ользі Меркуловій, Василеві Кострибі, Сергієві Костирі, Наталії Козеряцькій, Олегові Квачу, Галині Катющенко, Сергієві Желєву, Наталії Доломан, Андрієві Бойку.

18 вересня, Мелітополь: у результаті вибуху загинув Денис Стефанков, керівник загону швидкого реагування «Народного ополчення». Однак один із українських чиновників стверджує, що відповідальність за це несе російська спецслужба.

20 вересня, Маріуполь, Донецька область: підлітків затримали за виконання українського гімну на центральній площі.

23 вересня, Мелітополь: у результаті вибуху загинули працівники міської залізничної станції Оксана та Сергій Дерябіни.

24 вересня, Мелітополь: вибух бомби у центрі міста.

24 вересня, Бердянськ: вибух бомби у центрі міста. Потрощено автомобіль біля мерії.

25 вересня, Херсон: під час вибуху загинули двоє колабораціоністів, один з яких – екс-регіонал Олексій Журавко, який підтримав «референдум» у Херсоні. Можливо, вибух стався через артобстріл.

Журавко у 2015 втік до Росії, а після широкомасштабного вторгнення прибув на окуповані території
Журавко у 2015 втік до Росії, а після широкомасштабного вторгнення прибув на окуповані території
скріншот з відео

25 вересня, Мелітополь: вибух у центрі міста. Авто знищено.

28 вересня, Херсон: у місті пролунали численні вибухи.

29 вересня, Мелітополь: вибух автомобіля. Начальник «міського відділу освіти», колабораціоністка Олена Шапурова залишилась неушкодженою, а її чоловік Роман Дзюба отримав поранення.

Російський диктатор Путін змушений зіткнутися з повномасштабною партизанською боротьбою. На полі бою його збройні сили втрачають людей і території. Росіяни тікають з країни, щоби їх не призвали до армії. Нещодавно мобілізованих бійців відправляють на фронт як гарматне м'ясо. Є достовірні повідомлення, що російські еліти сильно розгнівані діями Путіна.

Якщо ці тенденції продовжуватимуться, а ймовірно, так воно і буде, російський фашистський диктатор вже не побачить, як українські партизани допоможуть Києву виграти війну.

Доктор Олександр Мотиль
Професор політології в Ратґерс-Ньюарку (Rutgers-Newark). Фахівець з питань України, Росії та СРСР, націоналізму, революцій та імперій, автор 10 публіцистичних книжок, серед яких: «Підсумки імперії» (2009); «Пути імперії» (2004); Підсумки імперій: занепад, крах і відродження імперій (2001); «Революції, нації, імперії: концептуальні межі та теоретичні можливості» (1999); «Дилеми незалежності: Україна після тоталітаризму» (1993); та «Поворот праворуч: ідеологічні витоки та розвиток українського націоналізму, 1919–1929» (1980); редактор 15 томів, серед яких «Енциклопедія націоналізму» (2000) та «Хрестоматія Голодомору» (2012); автор десятків статей для наукових і політичних журналів та газет. Веде щотижневий блог «Помаранчевий блюз України».

Переклад з англійської Вікторії Романчук, відповідального секретаря журналу «Універсум», членкині Національної спілки журналістів України, членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)

Читайте також:
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: