Економічний парадокс. Чому доходи росіян ростуть під час війни

Це, звичайно, прозвучить вкрай контроверсійно, але один з факторів, чому росіяни підтримують агресивну війну РФ проти України і голосують за правлячий політичний режим – «вони ніколи не були такі багаті, як під час війни».

Порівняємо два роки: 2021-й і 2024-й.

У 2021-му доходи росіян склали $705 млрд за рік, а у 2024 році – $1 трлн 95 млрд.

Тобто подушний дохід збільшився до рівня у майже $8 тис. на рік. Сумарний приріст – $390 млрд за три роки війни.

Таким чином, за період 2022-2024 років у РФ у середньому – плюс $2600 на людину подушного доходу.

У 2021-му доходи росіян зросли на 10,8% порівняно з попереднім періодом, а у 2024-му – на 17,4%. При цьому витрати у 2021 році збільшилися на 17,4%, а у 2024 році на 15,3%. У доларовому еквіваленті – $566 і $840 млрд відповідно. Тобто доходи зростають швидше, ніж витрати, а значить чистий наявний дохід населення у підсумку збільшується.

Така ж картина і по депозитах населення у банках: у 2021 році приріст на $18 млрд, а у 2024 році – на $126 млрд або більш ніж на $100 млрд у плюсі. Норма накопичення доходів населення у банках збільшилася з 2,6% до 11,5% або у чотири рази.

Навіть з'явилися надлишкові накопичення поза банками у розмірі $93 млрд  – до війни таких не було, вони виникли з 2023-го року.

Чимось ця картина, як не дивно, при всіх застереженнях, нагадує ситуацію в економіці США під час Другої світової війни: максимальна зайнятість населення, зростання промислового виробництва і накопичень населення.

У підсумку, економічний фактор, який міг би формувати негативне ставлення росіян до війни – відсутній. Тут навіть, навпаки, багато росіян пов'язують зростання свого добробуту з війною. Як не жахливо це не прозвучить.

Залишається ще моральний фактор засудження агресивної війни проти України та фактор людських втрат у війні.

Але тут ситуація наступна.

Моральний фактор засудження війни частково нейтралізує російська пропаганда. А що стосується фактора втрат, так я ось про що подумав.

Під час пандемії коронавірусу, безпосередньо з ковідом померло 760 тис. росіян (причина смерті у вигляді ковіду була зафіксована відносно 670 тис. осіб).

Так ось значна частина населення РФ досі впевнена, що ніякої епідемії не було і її «придумали».

Припустимо, втрати РФ за три роки війни склали 500 тис. осіб. Це величезна цифра, свідомість її не може охопити. Але статистично, це 0,33% населення. Тобто на 1000 осіб – 3 особи втрат. На невелике містечко у 5 тис. жителів – 15 загиблих за три роки.

Багато хто порівнює втрати в Афганістані за часів СРСР як фактор розвалу Радянського Союзу і проводить паралелі з нинішньою війною РФ проти України. Але це не зовсім так.

Якби радянське керівництво не гнало в Афган 18-річних строковиків, а відправляло контрактників, яким видавали по модній тоді моделі Жигулів – «п'ятірці» і платили по 1000 рублів на місяць, то, можливо, ще б і черга стояла з охочих як на БАМ.

Як бачимо, нинішнє політичне керівництво РФ зробило низку висновків порівняно з афганською і першою чеченською війнами:

1. Не застосовувати масово строковиків, а лише як виняток.
2. Комплектувати воюючий контингент за допомогою контрактів.
3. Платити вище того рівня, який можна заробити в глибинці або в містах без хорошої освіти.
4. Лояльність суспільства купити значним зростанням доходів населення і його накопичень у банках.
5. Моральне засудження війни нівелювати за допомогою пропаганди і формування «міфу війни» або «нової суспільної міфологеми».

Наприклад, розкручуючи війну не просто як спосіб заробітку, але і як соціальний ліфт.

Зокрема, можна згадати програму, яку у РФ назвали «час героїв» (тут я просто для ілюстрації згадую цю назву), коли медійно розкручується наступна картинка: «люди з фронту займають керівні посади у крайових держадміністраціях».

За великим рахунком, показуха, але вона має пропагандистський ефект на частину російського суспільства. Звичайно, багато хто запитає, як так вийшло, що в умовах санкцій у РФ рекордно зростають доходи населення під час війни.

Але на всі ці питання я неодноразово відповідав, тому дублювати цю інформацію зараз не буду.

Що робити Україні? У рамках своєї компетенції скажу – запускати власну модель зростання економіки в умовах війни.

І чим швидше, тим краще. І формувати реальну оцінку того, що відбувається у РФ, без шапкозакидання.

Недооцінка суперника дуже небезпечна, і у спорті, і, тим більше, на війні. Особливо на війні.