Глобальна війна. Світ висить на волосині?

В Україні є ілюзія щодо того, що «весь світ у вогні» і йде «Третя світова війна».

Приблизно так жителі Німеччини відчували 30-річну війну в 17 столітті – як кінець Світу, що з'явилося навіть у поезії, наприклад, Андреаса Гріфіуса.

Справді, у світі немає нічого незвичайного, окрім власне війни в Україні.

Ізраїль та Палестина – це вже десятиліття інтифад та «ударів відплати».

В Африці – військові перевороти та внутрішні племінні конфлікти.

Можна навіть сказати єретичну фразу – конфліктів поменшало: завершено активну операцію США в Афганістані та Іраку; згаслий вогонь громадянської війни в Лівії та Сирії; розгромлений ІДІЛ.

Латинська Америка давно живе без воєн.

Нинішня війна РФ проти України стала відстроченим рецидивом розпаду СРСР як війна після розпаду Югославії.

Той же Іран після катастрофічних людських втрат у війні з Іраком уникає повномасштабного протистояння з Ізраїлем: створює атомну бомбу та атакує за допомогою прокси (Хезболла, Сирія, хусити тощо).

Взагалі прямо зараз ніхто не хоче воювати, особливо на своїй території. Це людські жертви та руйнування активів.

Тому країни ухиляються від таких ризиків у будь-який спосіб.

Але тим не менш, скриньку Пандори якщо не відчинено, то прочинено: вперше після Афганістану часів вторгнення СРСР у нинішню війну прямо (РФ) і побічно (США) ввійшли дві ядерні держави, ось тільки глибина їхнього втягнення більше схожа на Корейську війну (американський контингент на півострові, радянська авіація, а зараз – армія РФ в Україні та американські ракети й уже незабаром – літаки).

До речі, тоді, зіткнувшись зі складнощами сухопутної війни, у США всерйоз обговорювали завдання ядерного удару по противнику.

Однак сьогодні залучення у війну (правда різною мірою) трьох гравців, таких як США, ЄС та РФ створює нові можливості для розставляння фігур інших країн на глобальній шахівниці.

Іншої можливості у них не буде, потрібно поспішати, поки зазначена трійка гравців зайнята один одним.

Це й зумовлює відчуття глобального «двіжу», що сприймається в Україні за «третю світову війну», «повстання диктатур» тощо.

Насправді цей двіж за межами України більше схожий на двобій двох самураїв, коли вони у свідомості «прокручують» можливий поєдинок, нанесення ударів і... розходяться.

Найімовірніше, так і буде зараз у таких парах як Іран – Ізраїль і КНР – Тайвань.

З іншого боку, необхідність демонстрації цих геополітичних па створює ризик «ексцесу виконавця».

Усе висить іноді на волосині.

Хоча ніхто не хоче воювати і втрачати людей, вважаючи за краще грати в шахи, а не в «чапаєва».