Теракт у Підмосков'ї: Режим Кремля у пошуках ворога

В історії з терактом у Підмосков'ї багато плям, але про наслідки та виклики варто говорити вже раз.

По-перше, Кремль намагатиметься всередині представити наявність «українського сліду», вдаючи те, що навіть за вуха не притягується. А от назовні буде розкручуватися тема «співчуття та симпатії», це не варто недооцінювати. Подивіться, як миттєво всі зреагували і порівняйте це з реакцією на останні російські удари по Україні. Тут є над чим поміркувати.

По-друге, Кремль використовуватиме це як привід для активізації зв'язків по лінії спецслужб як із Заходом, так і незахідними країнами, наприклад, з Близьким Сходу, посилаючись на спільну терористичну загрозу і пропонуючи нові сфери співпраці. З Ізраїлем до речі так само. Це може обмежено спрацювати.

По-третє, що б не говорили у Кремлі, це удар по його іміджу і по іміджу спецслужб, адже навіть після американських попереджень система не спрацювала ані на попередження, ані на швидку локалізацію тих, хто це здійснив. Фраза про «вікно на кордоні» взагалі кепська, адже означає, що після років війни ФСБ не може перекрити кордон для декількох терористів. Вразливість системи очевидна, голови полетять, які і коли – подивимося. Не виключено, що Кремль використає цей теракт для скасовування мораторію на смертну кару для деяких категорій злочинів, адже РФ більше не частина Ради Європи і взагалі не вважає себе європейською країною. Закручування гайок може і у цьому напрямку піти.

По-четверте, можна очікувати на перевірку і часткову зачистку мігрантів у РФ з Центральної Азії і це буде шаленим ударом по російській економіці, що від них залежить.

По-п'яте, наші партнери можуть в цих умовах говорити з нами стосовно того, які наші дії можливі на російській території, побоюючись ескалації. Ми, звісно, маємо право на самооборону проти російської агресії, що не обмежується нашою територією відповідно до Статуту ООН, але наші партнери можливо захочуть не давати Кремлю додаткових приводів. І нарешті по-шосте, можна сперечатися, чи справжнім є взяття на себе відповідальності Ісламською державою.

Але очевидно, що для частини мусульман війни в Афганістані, Сирії, Чечні тощо є складовими російської війни проти ісламу. Після дій Хамасу інші можуть сказати: «Якщо вийшло в них, то чому не може вийти у нас?». Очевидно, що той, хто це планував, може бачити це не як окремий теракт, а як частину більш широкої історії.

У цілому Кремль спробує скористатися цим терактом для «закручування гайок» і подальшої демонізації нас всередині, але спробує викликати хвилю симпатії до себе і активізувати співпрацю по лінії боротьби з тероризмом назовні.

Водночас вразливості російських спецслужб у цій історії також очевидні, і це й надалі руйнуватиме імідж режиму.