Подія, яка вщент зламала божевільні плани Кремля

Річниця вигнання російських окупантів з Київщини - це подія загальнолюдської ваги, але зрозуміло це стало зараз, коли пройшло досить часу, відбулося досить подій у світі.

Звільнення Київщини – це остаточне завершення «Плану Київ за три дні», на якому, власне, і базувалася сама ідея вторгнення російських окупантів в Україну. І, очевидно, саме на цьому плані тривалася ідея подальших геополітичних звершень кремля. Згадаймо ультиматуми бункерного діда перед початком повномасштабної війни. Там він висував претензії на спадок уього «Варшавського блоку», і, мабуть, мав серйозні плани ці амбіції втілити у життя. Наприклад, мобілізувавши усіх українців (за зразком «ДНР»), та кинувши їх атакувати кордони НАТО із «заградотрядами» за спинами. Розуміючи, наскільки вони там у кремлі божевільні, усвідомлюєш повну реалістичність подібних планів.

Але з ними було покінчено. І це, очевидно, мало наслідки далеко за межами України. Приміром, Китай, який зараз залишається ледь не єдиним серйозним партнером Росії, схоже теж мав серйозні плани на Тайвань, але поки що не поспішає їх ралізувати. Мабуть, у тому числі і тому, що побачив на прикладі агресії Росії в Україні, що: 1) їхній основний «союзник» у протистоянні заходу - слабкий; 2) цей «союзник» у критичній ситуації не лише не допоможе, але і вимагатиме витрачати на себе різноманітні ресурси. Все це не могло не вплинути на плани Китаю, які, очевидно, будуть капітально переглянуті з врахуванням чужого досвіду.

Загалом, ще півтора роки тому вимальовувалася досить серйозна «вісь зла», у якій основне місце займали РФ та Китай, і вони цілком могли об'єднати довкола себе низку партнерів. Чим не новий «Антидемократичний пакт»? Але один елемент цього «пакту» виявився не дуже сильним.

Візит Сі до Москви показав, що тепер плани Китаю трансформуються, і вчорашній «ключовий союзник» стає «малодшим партнером» або «сателітом». Він все ще потрібний і корисний, але вже не як якась сила, а суто як джерело ресурсів. На більше вони вже претендувати не можуть.

Відповідно, і зовнішньополітичні питання Китай, мабуть, буде вирішувати не так, як планувалося ще вчора. Без особливої ролі фактору Росії. Чи наважаться вони за таких умов на самостійні геополітичні авантюри? Питання складне, але видається, що це все точно зсунеться по часу.