Чи стане агресія Росії уроком для українців

«Чого нам бракує, українці?» – запитує головний редактор журналу «Універсум» Олег Романчук. «Чому у нас настільки низька культура серед чиновників» – мовби перегукується з ним інший мій улюблений журналіст зі Львова Остап Дроздов. «Що не так з реакцією українців на «п'яні вечірки» – переймається питанням суспільної моралі народний депутат Олексій Гончаренко.

Додам до їхніх слушних міркувань кілька рядків.

Так, більшість українців не очікувала нападу з боку Росії. Так, більшість або майже більшість українців вірила в успадковані ще від СРСР пропагандистські кліше про братні народи та спільне минуле, не надто замислюючись над тим, яким було це минуле. Так влада вірила і привчала народ вірити в заспокійливі мантри про стратегічне партнерство з Росією. Принагідно відзначу причинно-наслідковий зв'язок між цими явищами та кількістю виявлених колаборантів.

Збройна агресія 24 лютого 2022 року і 344 дні війни змінили ставлення більшості українців до країни-агресора.

Тепер залишилося ще трохи напружити мозок і подумки відповісти на кілька простих питань:

• Представники яких партій сьогодні воюють у лавах ЗСУ і територіальної оборони, а яких «тримають фронт» у Кушавелі та Дубаї?
• Представники яких партій подалися в прислужники ворога на окупованих територіях? Хто корегували вогонь противника по наших співвітчизниках та об'єктах, хто сіяли паніку в соціальних мережах? 
• Хто з можновладців та їхніх родичів під час війни відзначилися придбанням не дронів і тепловізорів для військових, а нерухомості та машин для себе? Хто бучно відзначали різні особисті події?
• Як поводилися під час війни предстоятелі та ієрархи різних конфесій?

А тепер зробіть останнє зусилля і надалі на всіх виборах усіх рівнів голосуйте розумно. Обирайте не за кіло гречки і не за красиві слова. Бо «по їхніх плодах ви пізнаєте їх» (від Матвія 7:16). Обирайте нарешті патріотів. Тих, хто не зрадять. І дітям та онукам своїм заповідайте чинити так само.

Тільки тоді все буде Україна.