Ну, навіщо Росії міністерство закордонних справ?

В роки моєї молодості побутував такий анекдот:

У вірменського радіо запитують: – яка найагресивніша країна в світі? – США, – відповідає вірменське радіо. – А чому? – Бо США втручаються у внутрішні справи СРСР у всіх точках земної кулі.

Читаю висловлювання російських посадовців і щораз переконуюся, що і в сьогоднішньої  Росії внутрішні справи, точнісінько як у тому анекдоті, не обмежуються власною територією.

Не сподобалося заступнику голови російського Радбезу Медведєву, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, от він і закликав прихильників Трампа вийти на вулиці і «знищити тиранію Вашингтону». А що своїм закликом він втручається у внутрішні справи США, колишній голова уряду РФ і діючий голова правлячої партії «Єдина Росія» та ще й юрист за фахом не переймається.

А колишній депутат Держдуми, директор Центру дослідження країн Близького Сходу та Центральної Азії Семен Багдасаров в ефірі російського телебачення запропонував скористатися ситуацією в ослабленій землетрусом Туреччині й вигнати її з Середньої Азії (так у РФ іменують Центральну Азію) та Південного Кавказу, зменшити її вплив в Україні і «повернути»(!) за версією Багдасарова «ісконно русскій» Константинополь. Щоправда, коли Константинополь був російським, Багдасаров не уточнив.

От і думаєш після цього: – ну, навіщо РФ міністерство закордонних справ? Створили б якусь структуру у міністерстві внутрішніх справ, та й по всьому. Адже справи цілого світу для Росії внутрішні: хоч би що десь відбувалося, їй до всього є діло.

А тим часом поки що неприєднане до МВС зовнішньополітичне відомство РФ теж не пасе задніх. Невтомна, як зараз прийнято казати, борчиня з русофобами Марія Захарова раптом заповзялася захищати молдовську мову від... молдован.

Не сподобався Захаровій ухвалений у першому читанні парламентом незалежної країни законопроект, який передбачає заміну в конституції та інших законодавчих актах поняття молдовська мова на румунська. І метнулася речниця російського МЗС у хащі невідомого їй мовознавства: «В історичній лінгвістиці давно встановився консенсус щодо молдавської та румунської мов», – вичавила із себе розумну фразу Маша, але на тому не спинилася, а приділила питанню ще кілька наукоподібних абзаців – благо, читачі сторінки МЗС РФ такі ж обізнані, як і сама Маша.

Коментарю Захарової, звичайно, далеко до роботи товариша Сталіна «Марксизм і питання мовознавства», але напрямок на підміну понять взято вірний. Не вдаватимусь у лінгвістичні подробиці, скажу лише, що за давньою традицією свого відомства речниця російського МЗС промовчала про те, що в Декларації незалежності Молдови 1991 року використовується термін румунська мова. Згодом, в ухваленій 1994 року Конституції (стаття 13) – молдовська, а в 2013 році Конституційний суд Молдови ухвалив рішення, згідно з яким Декларація про незалежність має пріоритет над Конституцією, закріпивши таким чином термін румунська мова.

Тобто законопроект, який так обурив уособлену Захаровою Москву, просто має привести термінологію у відповідність до рішення Конституційного суду.

Яке Москві до цього діло? Ще й яке! Адже термін молдовська мова вживається у самопроголошеній підтримуваній Москвою ПМР. А перехід на термін румунська – крок у напрямку геть від Москви, і там це розуміють.

Мусять зрозуміти нарешті і глобальність претензій Москви ті світові лідери, які досі плекають щодо Росії певні ілюзії.

Є така тваринка сункус етруський. На відміну від величезної (одна сьома світового суходолу) Росії – це найменший за масою, але сильний ссавець. Знаменитий тим, що за добу зжирає таку кількість їжі, що її вага вдвічі переважає його власну. Цю, по простому кажучи, землерийку можна порівняти з людиною, яка з'їла б за добу 150 кілограмів різних харчів.

Отак і Росія.