Путін передав Кадирову тяжке озброєння і ПВО Вагнера. Що це означає?

1. Дуже високий рівень довіри до Кадирова.  Навіть, якщо по факту, там нічого не передано, сама заява про передачу вже є великим символічним жестом.

2. Протягом останніх місяців Кадиров став позиціонуватися, як «головний мусульманин» Росії. Після історії зі зброєю Вагнера, Кадиров починає неформально стверджуватися в ролі такого собі «головного по Кавказу». Він, де-факто, отримує роль такого собі генерал-жандарма всього кавказького регіону (перш за все для мусульманського населення).

3. В цьому контексті стає більш зрозумілою історія конфлікту Кадирова з керівництвом Татарстану і публічним приниженням раіса Татарстану Міннеханова (останній змушений був публічно вибачитися перед сином Кадирова і навіть вручив йому орден). Судячи з усього, руками Кадирова Путін примусив керівника Татарстану публічно принижуватися, демонструючи всім регіональним елітам, що найменші порухи в сторону від генеральної лінії зроблять вас (еліти) приниженими і викинутими на узбіччя. І у вас є два варіанти: або сидіти тихо або, в кращому разі, об вас витруть ноги. Нагадаю, що початок конфлікту лежить в перейменування посади Президента Татарстану в Раіса, що в Кремлі було розцінено, як ляпас.

4. Міфотворчість, яка розвинулася в нашим широтах, про транзит влади і готовність Путіна передавати владу – це всього лише міфотворчість. Путін не збирається шукати наступника. Більше того, зрозумівши, що за Пригожиним не було сильних гравців і, насправді, ніякого заколоту немає, дуже схоже, що Путін починає виходити зі стану «колективного Путіна» в якому він жив з літа 2022 року. Він все більше внутрішніх  питань знову замикає на собі. В перспективі це призведе до зростання рівня доносів всередині еліт і загострення війни всіх проти всіх і відповідно, розкручування репресивного маховика.

5. Гра з Кадировим має ще один аспект: Путіну, насправді, нема на кого покластися. Армію він побоюється і тому там нема сильних політичних гравців. Система МВС будується на певному протистоянні міністра Колокольцева та керівника Росгвардіі Золотова. А в межах самої росгвардіі створюється таке собі протистояння «друзів»: Кадирова і Золотова. Простіше кажучи, в системі росгвардіі Кадиров остаточно утверджується в позиції «не першого, але й не другого».

Підсумовуючи, потрібно звернути увагу на один важливий аспект: Путін пробує максимально укріпитися в дещо підзабутій ним самим ролі альфа-самця. А нинішня ставка на Кадирова – це ставка на того, хто на його думку його не зрадить. Як мінімум, зараз. З іншої сторони, ніхто з силовиків не має повноти влади. Путін вважає, що таким чином він зцементує систему. З іншої, на відміну від попередніх років, країна проходить серйозні економічні потрясіння і система купівлі виборця й еліт тріщить по швам. Власне майбутнє путінізму тепер залежить перш за все від спецслужб. І ми ще можемо побачити появу новітнього Берії з усіма відповідними наслідками. Поки Путін боїться посилення такого умовного персонажу. Але без цього він не зможе утримувати повноту влади.

І останнє: такі ігри з Кадировим – це міна сповільненої дії. Але ця міна може спрацювати через Х років. Путін же мислить категорією тут і зараз. І це ще одна відмінність від Путіна кількарічної давнини.