Україна та Польща. Як подолати нинішні труднощі у відносинах?

Чи є історія однією з причин нинішнього погіршення стосунків між Україною та Польщею? Так.

Але я точно не маю на увазі примітивного пояснення, ніби історія демонструє «вони нас завжди не любили». Тому що насправді стосунки між українцями і поляками у минулому нічим не відрізняються від взаємин між будь-якими іншими сусідніми народами. Тут можна знайти все що хочеш – ворожнечу, ненависть, війни, співпрацю та спільну боротьбу.

І лише ми, нинішні, відповідаємо як скористатися цим досвідом, що з нього варто відтворювати і плекати, а що навпаки памʼятати, щоб «ніколи знову». То ж насправді не історія впливає на нинішні стосунки, вона вже є яка є, вона це те, що вже сталося і не можливо змінити. Впливає наше ставлення до історії.

І саме те, що за останніх років пʼятнадцять польські політики представляли взаємини між нашими народами у минулому майже лише через призму конфлікту, справді створює сприятливу для непорозуміння атмосферу, утверджуючи тезу про українців як сусідів, яким не можна довіряти. Але проблема не лише у зосередженні на конфлікті в історії, але й у тому, що він розглядається в односторонньому вимірі – винні лише українці, жертви лише поляки. Це не лише спотворення історичної правди про давнє протистояння двох націй, але й закріплення моделі відносин, коли одна сторона як жертва цілковито знімає із себе відповідальність за власні помилки, налаштовується на те, що опонента нема чого слухати, все що він говорить брехня і свідоме приховування злочинів.

У політичних дискусіях про минуле був присутнім ще одним деструктивний елемент, який відтворюється у нинішніх стосунках далеко поза історією – впевненість у тому, що Польща може і навіть мусить навʼязати своє бачення українцям, бо без цього співпраця не можлива. Але якраз навпаки з підходом «або як я сказав, або ніяк» неможливо вибудовувати рівні стосунки, які є запорукою плідної співпраці.

Чи може правильне розуміння нашого важкого минулого допомогти вирішити нинішні труднощі у відносинах? Певен, що так. Бо головний висновок з нашого спільного минулого залишається вкрай актуальним – у польсько-українському протистоянні завжди виграє третій, і цим третім була і може бути Росія.