Росіяни лізтимуть в Україну навіть після війни. Як саме

Після війни проросійські партії повернуться. Вони видаватимуть себе за проукраїнські й не казатимуть нічого хорошого про Росію. Але підтримуватимуть проросійські тези й постійно їх розганятимуть. І вони знову можуть потрапити в парламент.

Єдине, що ми можемо зробити, щоб їх не було у Верховній раді, – працювати. Іншої відповіді немає. Треба працювати.

Наше завдання сформувати думку, що люди, які їх підтримують і висловлюють такі ж ідеї, – маргінес. Насамперед працею в інфополі.

Кожна людина має право на будь-які думки. Поліцію думок ми не будуємо, у нас демократія. Кожна людина може думати все що завгодно.

Але системною роботою в інфополі ми маємо робити так, щоб люди про той же СРСР згадували зовсім не як про ковбасу та морозиво по 2,20. Я тут не маю на увазі, що нам потрібне Міністерство інформаційної політики. Нам потрібна системна робота. У тому числі на рівні держави.

З іншого боку, я зараз доволі оптимістичний, бо в думках Україна ще ніколи не була такою єдиною, як зараз. Це була моя (і не лише моя) мрія багато-багато років: щоб був такий відсоток людей, які ненавидять Росію. Щоб був такий відсоток людей за вступ у ЄС і НАТО. Щоб був такий відсоток людей за загалом європейський курс.

Такого не було ніколи. Зараз потрібно це не втратити, потрібно з цим працювати та закріплювати цей результат.

Ми не можемо звертати увагу на лише навіжених, які за Росію чи які кричать про нацистів. Вони просто вибиваються зі загальної кількості людей. Соціологія зараз каже, що всі ці проросійські й прорадянські ідеї в маргінесі. Нам потрібно працювати так, щоб вони й далі там залишились.

У нас не буде все одразу чудово. Буде багато політиків, які працювали на Росію і зараз працюватимуть з аудиторією, яка після 24 лютого від Росії відмовилась, але не відмовилась від ідей ковбаси по 2,20.

Спочатку вони почнуть з ідеї, з якою більшість може погодитися. Наприклад, що геї – це погано.

Далі вже трохи спірну думку: а от у ЄС багато геїв.

Потім: а Європа нам погано допомагала, а у Польщі графіті проти українців намалювали. І не важливо, що автора одразу посадили.

Тоді: а не будемо вступати у ЄС і НАТО, треба обрати власний шлях! Як Білорусь.

Ми маємо розуміти, чи людині просто хтось чи щось не подобається, чи людина помиляється, чи має хитрий план. Яскравий приклад – нардеп Дубінський. Якщо таке розповідає людина, про яку Штати заявили, що він був у групі, яка підтримувала Росію постійно, то, здається, що це частина його роботи, а не прикра помилка.

Але з такими політиками можна працювати, як показав мій товариш Антон Швець на прикладі того ж Дубінського.

Думати ніколи не заважає. Фільтруйте хто й що вам говорить. Вмикайте памʼять і шукайте, що ця людина робила раніше.