Мобілізація та безумство

Як може одна держава іти одночасно в бік «нам потрібні солдати на фронт» і «давайте забронюємо всіх кого можна і особливо кого не можна»? Це ж безумство на межі дебілізму.

У нас є мобілізаційний резерв – наприклад, 5 млн людей (підрахунок Texty.org.ua). Ми щодня його вичерпуємо, зменшуємо – і робимо це спрямовано і навмисно! Не побороли корупцію в МСЕК і ВЛК – вважай, ще тисяча (або більше) здорових чоловіків за гроші щоденно отримують свідоцтво, що дозволяє їм не йти у військо. Не побороли корупцію в міграційній службі, у прикордонних службах – ще вважай сотні людей в день виїзжають (вибігають, випливають) і не повертаються.

Держава закрила півтора (а може і більше) мільйона людей від мобілізації як заброньованих, як «критичну інфраструктуру». І ми чудово розуміємо, що більша частина з них працює підприємствах, які не є критичними ні в якому трактуванні цього терміну. Це магазини будматеріалів, це ігорний мати його бізнес, це торгівельні мережі, це футбольні і не тільки клуби, чиї власники зуміли «домовитись» – за гроші чи на власних звʼязках. Скільки це з полутора мільйонів заброньованих? Я не знаю.

В моєму «улюбленому» департаменті поліції охорони, про який я вже писав – 16 тис. людей. На військовий лад – чотири бригади, всі заброньовані. А є ще і інші департаменти в Нацполі, є воєнізована охорона Укрзалізниці, є судова охорона, є багато, багато всього іншого тільки в самої держави. А ще перераховані вище заброньовані приватні бізнеси у величезній кількості.

А ще ми впевнено йдемо курсом на «економічне бронювання» (читай – легальний «відкуп» від армії), який ще більше зменшить наш мобілізаційний резерв. Тобто ми як держава системно робимо все, аби якомога менше людей в країні навіть теоретично можна було б мобілізувати.

І одночасно ми витрачаємо колосальну енергію (і маємо величезне зростання дизморалі) через те, що таскаємо по вулицях людей по одному. Це банально неефективно. І ще більш неефективно, зважаючи на те, що держава розмовами про «економічне бронювання» і неефективною боротьбою з корупцією фактично підштовхує потенційних мобілізованих бійців не готуватися до боїв, а шукати «варіки пропєтлять».

Тому що меседж від держави «за бабки в армію можна не ходить» звучить хіба що не вголос.

Держава має зараз, сьогодні, вже вчора показати, що вона збільшує мобілізаційний резерв, а не зменшує. Це в першу чергу максимальне зняття броні і покарання тих, хто бронював за гроші. Це в ту ж першу чергу чітка заява про те, що ніякого економічного бронювання не буде. І – знову в першу чергу – максимально ефективна боротьба з корупцією всюди, де за бабки скорочується наш мобілізаційний резерв.

Так, все це – в першу чергу. Другої черги тут немає. Якщо ми не виконуємо першу, то другу будуть досліджувати історики в світі з іншими кордонами України на політичній мапі.

І це – у кращому випадку. У гіршому і мапа, і світ обійдуться без нас.

Доповідь закінчив.