Хвилина мовчання: згадаймо чемпіона України Віктора Боржієвського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віктора Боржієвського.

Чоловік був спортивним суддею та п’ятиразовим чемпіоном України. Він пішов на фронт добровольцем, не чекаючи повістки. Загинув на полі бою від двох куль російського снайпера.

Наприкінці березня у Кам'янці-Подільському попрощалися із 36-річним військовим Віктором Боржієвським. Баагаторазовий чемпіон України з туризму після повномасштабного вторгнення став на захист країни зі зброєю в руках. Був солдатом та навідником мотопіхотної роти.

Усе життя чоловіка було пов’язане з туристичним спортом. Захоплення дитинства згодом переросло і в основне заняття – професію промислового альпініста. Після школи Віктор вступив до будівельного коледжу й одразу, одержавши диплом, став студентом Одеського інженерно-будівельного вишу. Працював згодом у фірмі, котра надавала послуги з висотних і будівельних робіт. Віктор був неперевершеним фахівцем з промислового альпінізму.

Віктор Боржієвський був спортсменом. Він активно займався спортивним туризмом, був вихованцем Кам'янець-Подільської станції юних туристів. Неодноразово виступав у складі кам’янецької команди на обласних турнірах та всеукраїнських змаганнях. Захисник був п'ятиразовим чемпіоном України.

А ще він входив до складу головної суддівської колегії обласних чемпіонатів для учнівської та студентської молоді. Віктор був суддею ІІ категорії. Тренер із Кам’янця Юрій Загоруйко згадував його як дуже відповідального, надійного та доброго хлопця.  

«Дуже класна людина. У Кам'янці був у команді «Вертикаль». І зараз майже вся команда – майстри та кандидати у майстри спорту з туризму, альпінізму, служать та захищають нашу країну», – каже Загоруйко. 

Однокласник Героя Володимир Муляр разом із Віктором займався туризмом. Вони разом брали участь у змаганнях та ходили у походи.

«Він завжди був чуйним і добрим, у перші дні повномасштабної війни сам записався добровольцем, не чекаючи повістки. Пройшов бої за Сєвєродонецьк, Лисичанськ, був дуже добрим воїном», – розповів Володимир.

Чоловік до 24 лютого ніколи не був військовим і не мав жодної спецпідготовки. Та з початком повномасштабного вторгнення мобілізувався до ЗСУ. З того часу він пройшов найгарячіші точки українського фронту.

За рік війни Боржієвський кілька разів отримував поранення. Він лікувався, а тоді знову повертався до своїх побратимів.

На передовій Віктор був навідником мотопіхотної роти. В останні місяці він бився з росіянами на Луганщині. Там і поклав своє життя 17 березня життя бійця обірвалося. У Віктора поцілив російський снайпер. Перша куля його поранила. Побратими намагалися витягнути кам’янчанина, але також загинули. А друга куля ворожого снайпера стала для Віктора фатальною.

В українського захисника залишилась кохана дівчина, з якою він мріяв одружитися після перемоги.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.