Народився у Маріуполі і мріяв стати моряком. Згадаймо Артура Каташа

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Артура Каташа. 

28 листопада 2024 року, захищаючи від окупантів рідну Україну, поліг 25-річний захисник Артур Каташ (позивний Арті). Про це повідомила Львівська міська рада. 

Артур Каташ народився 1 липня 1999 року у місті Маріуполь Донецької області. Навчався у комунальному закладі «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10 Маріупольської міської ради Донецької області». У школі був надзвичайно енергійною дитиною, займався джиу-джитсу та брав активну участь у місцевих змаганнях.

З дитинства прагнув стати моряком, тож ще під час навчання в школі вступив на підготовчі курси при Азовському морському інституті Національного університету «Одеська морська академія». Згодом більше року пропрацював суші-шефом у закладі «Bluefin».

Мав винятковий хист до малювання, у вільний час захоплювався різьбярством. За словами рідних, у нього можна було багато чому навчитись: абсолютній чесності, доброті, безмірному коханню; гідність і справедливість були для нього найголовнішим принципом. Він радив близьким «ніколи не засмучуватися та завжди бути впевненими у собі».

Після проходження бойових навчань на території Запорізької області Артур Каташ за власним бажанням доєднався до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»

фото: Львівська міська рада

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації переїхав на Львівщину. Після проходження бойових навчань на території Запорізької області за власним бажанням доєднався до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Виконував бойові завдання у «гарячих» точках фронту. 

Чин похорону захисника відбувся 5 листопада у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові. Поховали захисника на Личаківському кладовищі. 

У Артура Каташа залишилися мама, двоє братів, сестра та наречена.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.