Україна та Румунія: приречені на стратегічне партнерство? Погляд з Бухареста (Частина перша)
За відносно короткий термін українсько-румунські відносини пройшли дуже цікавий етап трансформації: від байдужості та ігнорування одне одного до різкої активізації співпраці і бажання перетворити її на стратегічне партнерство. Сам факт такої трансформації і те, що коло країн, з якими Румунія розвиває стратегічне партнерство є досить обмеженим, говорить наскільки важливою є Україна для нашого південного сусіда сьогодні. Про те, які зміни відбулись в українсько-румунських відносинах, що стало переломним моментом, якими історіями успіху можуть вже похвалитись сторони, чи є проблемні питання і наскільки вони суттєві, а також навіщо взагалі Румунії стратегічне партнерство з Україною – у матеріалі «Главкома».
Двосторонні «американські гірки»
Після розпаду Радянського Союзу Румунія була однією з перших, хто визнав незалежність України і встановив з нею дипломатичні відносини. Попри це, за майже увесь період відносин незалежної України з південною сусідкою, було небагато сторінок, які можна було б записати в плюс. А от мінусів вистачало.
Румунські політичні еліти періодично дразнили Київ заявами про бажання втілити в життя ідею «Великої Румунії» з включенням до неї українських Бессарабії та Південної Буковини. На це, як і на прийняття Бухарестом законодавства про спрощення надання громадянства особам, що проживали на території Румунії в межах до 1940 року, а також їх нащадкам до третього коліна, в український столиці реагували досить нервово. Кульмінацією в цьому процесі стала заява тогочасного її міністра оборони Єханурова про те що Румунія є загрозою для безпеки України. І саме таке бачення Румунії потім активно просувалось в Україні у період правління режиму Януковича. Київ звинувачував свою південну сусідку в тому, що вона сіє на Буковині та в Одеській області «зерна сепаратизму». Двосторонні ж відносини дійсно виявилися двосторонніми: з одного боку, Бухарест активно демонстрував свою підтримку вступу України до ЄС і НАТО, а з іншого, використовуючи відповідні інструменти цих організацій, втручався у внутрішні справи. До всього цього можна додати й спір між двома країнами щодо ділянки континентального шельфу навколо острову Зміїний, яка закінчилась рішенням Міжнародного суду ООН, а також суперечку щодо каналу Дунай-Чорне море через гирло Бистре, яку вдалось вирішити лише наприкінці минулого року.
Загалом, як кажуть румунські співрозмовники «Главкома», до 2016 року Україна не була для Румунії особливою країною. Невелике покращення сталося, коли була укладена угода про транскордонну торгівлю, але вже наступного 2017-го в Україні прийняли закон «Про освіту» і вся співпраця в економіці, енергетиці тощо була поставлена на паузу. Таке ставлення Києва і Бухареста один до одного не могло сприяти жодним нормальним добросусідським відносинам. «До великої війни складалась парадоксальна ситуація. Україна і Румунія були такими близькими географічно, але водночас й таким далекими ментально. Між нами не було довіри. А коли її немає, то важко будувати якісь нормальні відносини», – пояснює директор New Strategy Center Джордж Скутару.
«В Україні існувало уявлення, що Румунія становить для неї найбільшу загрозу, що, насправді, було безпідставно. Ми ж, зі свого боку, дивились на Захід і протягом тривалого періоду практично ігнорували Україну і те, що там відбувається», – додає головний переговірник від Румунії під час фінальних перемовин про вступ країни до ЄС Людовік Орбан.
Тим не менш, попри непростий характер стосунків України та Румунії, у Бухаресті не вважають, що у минулому відносини були напруженими. «У той час двосторонні відносини були схожі на американські гірки. Коли стосунки були хороші, ми співпрацювали у питаннях, які становили спільний інтерес. Коли стосунки не були хорошими, ми просто ігнорували одне одного. При цьому я не пам’ятаю щоб з Україною в минулому були якісь великі суперечки, сварки чи напруженості», – відзначає колишній державний секретар МЗС Румунії Юліан Фота.
Переломний момент
Точкою відліку нових відносин для двох держав стало 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала проти України широкомасштабну військову агресію. «Раптом з боку Румунії з’явилося набагато більше бажання та відкритості обговорювати з Україною не тільки різні проєкти, але й «чутливі» питання, які раніше відкладались, або до яких румунський уряд був байдужим», – каже директорка «Румунського енергетичного центру» Євгенія Гусілов.
«Російська військова агресія проти України – це справжня катастрофа. І ми жахаємось від того, що відбувається у вашій країні. Проте ця війна дала можливість Румунії та Україні суттєво покращити свої двосторонні відносини», – підтверджує Людовік Орбан.
Дуже важливим кроком для покращення відносин між Україною та Румунією було визнання українським урядом в жовтні минулого року, що державною мовою Республіки Молдова є румунська. У Бухаресті називають це «дуже гарним прикладом зрілості» з боку Києва, а самі українсько-румунські двосторонні відносини – не просто покращеними, а дуже хорошими і найкращими серед усіх, які Румунія має зі своїми сусідами. «Це справді дивовижно, адже всього за два роки ми перейшли від відносин, в яких не було довіри одне до одного, до активної і широкої співпраці з прицілом на стратегічне партнерство. Більш того, на мою думку, наші відносини з Україною є найбільш змістовними з усіх, які ми маємо з нашими сусідами», – говорить Юліан Фота.
«Я можу вам сказати, що між Румунією та Україною ніколи не було таких відносин. Те що ми маємо сьогодні, є дуже хорошою основою для розширення торгівлі між нашими країнами. І, звичайно, ставлення населення є зараз зовсім іншим. Українці виявили, що Румунія – це щось інше, а румуни – що українці можуть бути справжніми бізнес-партнерами. Я б сказав, що зараз обидві країни по-справжньому відкривають одна одну», – підтверджує його слова президент Румунсько-української двосторонньої торговельної палати Насті Владою.
Історії успіху
Найкращим підтвердженням позитивних змін, які відбулись в українсько-румунських двосторонніх відносинах за останні два роки, є конкретні реалізовані проєкти.
Першою такою історією, безумовно, є військова підтримка, яку Румунія почала надавати Україні майже з початку війни. Станом на сьогодні, Київ отримав від Бухареста півтора десятка пакетів військової допомоги, в яких, серед іншого, були БТР TAB-71, гаубиці, 122-мм РСЗВ APRA-40, протитанкові гранатомети AG-7 та AG-9, 12,7-мм кулемети ДШКМ, велика кількість 152 і 122 мм боєприпасів, тощо. Попри те, що Румунія активно надавала і продовжує надавати Україні військову підтримку, офіційний Бухарест прийняв рішення її не афішувати. «Румунія не настільки гучна в порівнянні з Естонією чи Польщею щодо військової підтримки України. Але президент Зеленський, інші люди з адміністрації президента та військового керівництва дуже добре знають, яким є її реальний масштаб», – каже Джордж Скутару.
У листопаді 2023 року в Румунії на авіабазі Фетешть був відкритий навчальний центр для F-16, де проходитимуть навчання українські пілоти. База профінансована румунською стороною. А під час нещодавнього саміту НАТО у Вашингтоні Україна і Румунія уклали угоду про співробітництво у сфері безпеки, яка, крім іншого, передбачає передачу Україні однієї системи Patriot, а також сприятиме максимально швидкому транзиту всієї необхідної техніки румунською територією до України. Окремі блоки договору стосуються співпраці в таких напрямах, як розвідка та контррозвідка, кібер- та інформаційна безпека, гуманітарне розмінування, санкції, відновлення та відбудова України. До того ж в угоді зафіксований механізм 24-годинного екстреного реагування у разі повторної російської агресії проти нашої держави або значної ескалації.
Важливою історією успіху є те, що Румунія прийняла загалом понад 1,2 млн. українських біженців, надала їм медичну допомогу, безкоштовне користування транспортом, доступ до освіти, спрощені юридичні процедури з працевлаштування й інші форми допомоги.
Окремо слід відмітити експорт української сільськогосподарської продукції через румунську територію, яка до жовтня минулого року була для нього основними воротами. «Це стало можливим, зокрема, тому, що ми інвестували понад $400 млн, у покращення логістичної спроможності румунських портів Галац, Констанца, та інших об’єктів нашої транспортної інфраструктури, щоб допомогти Україні», – каже Джордж Скутару.
Зі свого боку, Насті Владою відмічає, що «Румунія сьогодні є справжнім логістичним хабом для України і в Бухаресті хочуть зберегти і розвивати цю позицію». Слід також відмітити, що на початку цього року президент Зеленський у розмові зі своїм румунським колегою Клаусом Йоганнісом повідомив, що експорт української продукції через Румунію збільшився з 2 до понад 3 млн. т на місяць, тобто у півтора раза. Крім того, вони обговорили можливість подальшого розширення пропускної здатності пунктів перетину кордону, щоб цей показник досяг цільових 4 млн. тонн.
Також Бухарест, на відміну від інших сусідів України, не став забороняти експорт української агропродукції. «Румунія відреагувала на зернову кризу інакше, ніж Польща, аби не подавати демократичному світу хибний сигнал про те, що Бухарест не хоче допомагати Україні», – заявив тоді прем’єр-міністр Румунії Марчел Чолаку. Натомість румунський уряд запровадив погоджену зі своїми колегами в Києві систему ліцензування експорту-імпорту, покликану захистити румунських фермерів. До речі, й самі фермерські протести в Румунії не мали серйозного впливу на хід українського експорту через її територію. «У нас було менше фермерських протестів, ніж у тій же Польщі. І це заслуга нашої влади, якій вдалось заспокоїти фермерів та дійти згоди з ними щодо того, що для них є дійсно важливим, а що ні», – каже Людовік Орбан.
Після 2022 року покращилось й співробітництво в енергетичній сфері. Безумовним успіхом тут можна назвати синхронізацію електроенергетичної системи України з європейською. Хоча, як каже Євгенія Гусілов, «те, що було досягнуто з точки зору прогресу, було досягнуто не стільки завдяки ініціативі румунської сторони, скільки тому, що до цього її підштовхнули з Брюсселя». Поряд з цим, за її словами, Румунія була серед основних країн-постачальників дизельного палива в Україну в 2022 році. Експорт румунських нафтопродуктів в Україну продовжує надходити й зараз, але як і у випадку зі зброєю, Бухарест не охоче афішує свої зусилля в цій сфері.
Сприяє розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин й сучасний стан договірно-правової бази. При цьому, важливо, що синхронізація законодавства двох країн в сфері торгівлі буде тільки покращуватись, адже Україна, яка прагне стати членом ЄС, не має іншого вибору, як підлаштовувати своє законодавство під європейське, тобто під те, що вже діє в Румунії.
Неможливо не відмітити й такі важливі аспекти двосторонніх відносин, як підтримка Румунією України на міжнародній арені, зокрема, її членства в ЄС і НАТО. Що стосується першого, то це, за словами румунських співрозмовників, повністю відповідає інтересам Бухареста. «Україна буде одним із дуже важливих членів ЄС для Румунії. По-перше, перебуваючи в Євросоюзі, ми матимемо можливість працювати швидше і працювати за однаковими правилами. Крім того, як тільки Україна вступить до ЄС, ми отримаємо транспортний коридор від Польщі до Греції, який забезпечуватиме торгівельний обмін швидше і без головного болю», – каже Насті Владою. Що стосується вступу до України до НАТО, то як зазначив в інтерв’ю «Главкому» колишній Радник президента Румунії зі стратегічних питань, безпеки і зовнішньої політики Юліан Кіфу, для його країни це «просто і цілком зрозуміло: Україна має стати членом НАТО вже завтра». Офіційний Бухарест теж підтримує членство України в Альянсі, проте з невеликою і всім відомою поправкою: «щойно дозволять умови».
Мета – стратегічне партнерство
Кульмінацією позитивної трансформації українсько-румунських відносин можна назвати візит президента Володимира Зеленського до Румунії в жовтні минулого року, під час якого було підписано ряд документів, які мають перетворити наші відносин у стратегічне партнерство. «Сьогодні ми вирішили разом розпочати конкретний процес покращення відносин між Румунією та Україною до рівня стратегічного партнерства», – заявив тоді румунський президент Клаус Йоганніс.
Для розуміння наскільки це знаковий момент для відносин Києва і Бухареста, слід нагадати що ще трохи більш ніж два роки тому вони дивились один на одного з недовірою, і що на сьогодні Румунія має стратегічне партнерство лише з обмеженою кількістю країн. «Структура нашої безпеки базується на стратегічному партнерстві зі США, НАТО та ЄС, а також на системі стратегічного партнерства з іншими країнами, такими як Великобританія, Польща, Туреччина та ін. Тепер ми плануємо вивести на рівень стратегічного партнерства й наші відносини з Україною», – каже Юліан Кіфу.
За його словами, обов’язковим для стратегічного партнерства є проведення кожних пів року зустрічей у форматі «два плюс два» (механізм діалогу між міністерствами оборони та закордонних справ двох країн – «Главком»). Ще однією ознакою стратегічного партнерства є спільні засідання уряду, де безпосередньо вирішуються всі важливі двосторонні питання. «Найважливішим, окрім глибини наших двосторонніх відносин і всього, що з цим пов’язано, є те, що ми починаємо з вами цей діалог у форматі «два плюс два», в рамках якого обговорюються найважливіші питання безпеки, оборони, стратегічних підходів обох країн», – відмічає Юліан Кіфу.
За кожним наміром тієї чи іншої країни розвивати стратегічне партнерство стоять конкретні інтереси. У випадку Румунії такими є бажання бачити на своєму північному і східному кордонах стабільну, демократичну, інтегровану в ЄС і НАТО Україну, а не агресивну путінську Росію. «Поки стоїть Україна, це означає для нас кращий захист. Я весь час говорю своїм студентам, що найбільший наш здобуток від розпаду Радянського Союзу – це дві незалежні держави Україна та Молдова, завдяки яким кордони Росії були відсунуті від нас на кілька сотень кілометрів», – каже Юліан Фота. У протилежному випадку, переконаний Джордж Скутару, якщо під тиском Заходу Україна піде на заморожений конфлікт, то «ми побачимо біля себе величезну сіру зону з політичною і соціальною нестабільністю та більш ніж 1 млн. добре навчених користувались зброєю людей». Якщо Росії вдасться окупувати Україну та Республіку Молдова, це, за його словами, буде «жах і найгірший сценарій для безпеки Румунії».
Ігор Федик, «Главком»
Коментарі — 0