Вчені з'ясували, чому робота у нічну зміну шкодить здоров'ю
Команда дослідників стверджує, що результати їхнього дослідження підтверджують рівень шкоди, яку нічна робота завдає здоров’ю
Нове дослідження, проведене вченими з престижного Королівського коледжу Лондона, пролило світло на одну із прихованих небезпек сучасного способу життя. Виявляється, робота у нічну зміну, що призводить до збою циркадних ритмів, може прискорювати процес старіння м'язової тканини. Результати цього новаторського дослідження було опубліковано в Genetic Engineering and Biotechnology News, повідомляє «Главком».
Вчені пояснили, що кожна м'язова клітина має свій внутрішній годинник, який регулює добовий цикл пошкодження і відновлення білків. Вдень м'язи зазнають навантаження, а вночі відбувається очищення від пошкоджених білків, що сприяє їх відновленню.
Однак, коли цей природний ритм порушується, наприклад, при роботі в нічну зміну, процеси очищення сповільнюються, і шкідливі білки починають накопичуватися.
Щоб вивчити цей механізм, дослідники використовували модельних рибок даніо-реріо, гени яких на 70% збігаються з людськими. У них були модифіковані гени, що відповідають за біологічний годинник у м'язах. Вже до двох років такі рибки демонстрували ознаки передчасного старіння: вони були менші у розмірах, важили менше, рідше та повільніше плавали – аналогічні симптоми виникають при саркопонії у людини.
«В одній тільки Великій Британії близько 4 млн людей працюють ночами, і наше дослідження показує, що це може прискорювати старіння м'язів», – зазначив провідний автор роботи, дослідник Джеффрі Келу.
Вчені вважають, що отримані дані допоможуть у розробці препаратів, здатних регулювати біологічний годинник у м'язовій тканині. Їх застосування потенційно дозволить захистити вразливі групи населення (наприклад, людей похилого віку) від швидкого виснаження організму.
Нагадаємо, група вчених із Північно-Західного університету (США) зробила дивовижне відкриття: дофамін, відомий як «гормон задоволення», відіграє головну роль у розпізнаванні загроз, адаптації до них та формуванні стратегій уникнення.
Коментарі — 0