Недовгі проводи, короткі сльози. Чому Фонсека не став у «Шахтарі» епохою

Те, про що так жваво й наполегливо говорили «большевіки» по всіх усюдах останнім часом, стало реальністю. Паулу Фонсека – уже колишній головний тренер «Шахтаря». Наразі 46-річний португалець – головний тренер італійської «Роми».

Не шукайте логіки в футболі

Незважаючи на те, що на неофіційному рівні про контакти Фонсеки і «Роми» не говорив, хіба що, лінивий, до кінця не вірилося, що цей союз таки складеться. Не вірилося одразу через кілька причин. Передовсім тому, що для сеу Паулу сезон, що закінчився, навряд чи може вважатися успішним (мова про виступи на євроарені). Його «Шахтар» ледве пробився до Ліги Європи після фіаско в груповому турнірі Ліги чемпіонів, звідки вилетів у першому ж раунді плей-оф.

Якби Фонсека залишив «гірників» у минулому сезоні, коли його команда вийшла в 1/8 Ліги чемпіонів з непростої групи, і лише непорозуміння не дозволило пройти «Рому», це б виглядало, як мінімум, закономірно. Тоді португальця сватали до англійського «Вест Гему», ще кількох добротних колективів. Проте чемпіонам України вдалося переконати свого тренера продовжити співпрацю ще на два сезони. Те переконання, окрім усього іншого, мало й яскраво окреслений фінансовий аспект. Подейкують, що заробітна плата Фонсеки за новою угодою в «Шахтарі» виросла в два рази (до чотирьох мільйонів євро на рік).

Тепер в голові у Фонсека «мікросхеми» «Роми»

З іншого боку, «Рома» після звільнення Ді Франческо намагалася анґажувати маститого фахівця. Римський клуб запрошував і Моурінью, і Конте, і Ґасперіні, і навіть Міхайловіча, проте всі ці тренери не відповіли взаємністю. По тій простій причині, що наразі в італійській Серії А в проект під назвою «Рома» мало хто вірить всерйоз. Не в останню чергу – через одіозного власника клубу Палотту, в якого сім п’ятниць на тиждень, проте амбіції – через край. Вочевидь, обпікшись на апеннінських фахівцях, американський бос «вовків» вирішив зробити хід конем. Тобто, запросити закордонного молодого й амбітного тренера, котрий зуміє стати новим Ді Франческо. Тобто, зможе наробити галасу і на внутрішній арені, і, особливо, на арені зовнішній.

Вміння привабити

Чи підходить під цей шаблон Паулу Фонсека? Частково. Те, що цей тренер вміє давати результат, ми бачили впродовж трьох поспіль сезонів. Проте, з іншого боку, давати результат із «Шахтарем», маючи добрий фундамент, що залишився од попередника, то не велике досягнення. Й зовсім інша справа – давати результат із розібраною «Ромою», де немає режиму суцільного сприяння, а буде тотальна перспектива стати вигнанцем. Можливо, вмінь і амбіцій у Фонсеки вистачить аби побудувати нормальний тренувальний процес. Та чи вдосталь йому харизми й авторитету, щоб знайти спільну мову з футболістами, котрі через одного вважають себе зірками світового рівня?

Паулу стримав дану журналістам обіцянку і з'явився на прес-конференції в образі Зорро

Проте, як би то не було, «Рома» для Фонсеки – явний крок уперед. Португалець усім своїм виглядом показував, що в «Шахтарі» засиджуватися не збирається. Для нього і «Шахтар», і чемпіонат України були таким собі містком у світле майбутнє. І при першій-ліпшій нагоді він цей місток використав за призначенням.

А чи варто було очікувати на щось протилежне? Та навряд чи. У вічній любові «Шахтарю» португалець, на відміну від свого попередника, не клявся. Навпаки, щоразу толерантно натякав, що незабаром «звалить». Риба шукає, де глибше, а людина – де ліпше. Наш випадок саме із цієї категорії.

Він був непоганим тренером, хоч і не став «епохою» в «Шахтарі», та й людиною також непересічною. Португалець з першої ж появи в Україні підкупив щирістю й відкритістю. У нього можна було спокійно взяти автограф, з ним можна було поспілкуватися чи сфотографуватися. На прес-конференціях – завше люб’язний, фаховий. Одним словом, уособлений образ гарного хлопця, який подобається всім. Причому не лише в таборі прихильників «Шахтаря». А й по іншу сторону барикад.

Паулу Фонсека і Олександр Хацкевич

Фонсека міг собі дозволити говорити компліменти Хацкевичу, міг посидіти з Суркісом за філіжанкою кави, запросто міг пройтися Хрещатиком, спілкуючись з уболівальниками різного віку й штибу. А ще він міг щиро подякувати динамівському президентові за наданий його команді НСК «Олімпійський», міг дозволити собі захоплюватися Лобановським. Як і українками, одна з яких і стала його дружиною (Катерина Остроушко, прес-секретар президента «гірників» Ріната Ахметова).

Слід у «Шахтарі»

Словом, не було жодного натяку, що футбол в Україні в цілому, і зокрема в «Шахтарі», розпочався саме з нього, маловідомого португальського тренера, який на Батьківщині встиг виграти лише Кубок країни з командою середньої руки. Та й у самій команді тренувальний процес нарешті став на сучасні рейки. Принаймні, футболісти дізналися, що це таке – справжній розпорядок дня, справжні тренування й науковий підхід до справи.

Інша річ, що Фонсека не переобтяжував себе дидактичними чи методичними функціями. Він не був футболістам «Шахтаря» батьком чи наставником у глибинному розумінні цього слова. Він не збирався відкривати таланти, запалювати нові зірки чи шукати у всьому таємний сенс. Він був передовсім найманим менеджером. Достоту кваліфікованим, щоб не втратити своє, проте й достоту схоластичним, щоб замахнутися на більше.

Україну Фонсека покидає з найбільшим скарбом - дружиною

Певна річ, якийсь слід у «Шахтарі» цей тренер залишив. У всякому разі, тепер там знатимуть, що футбол – то і наука, а не лише інтуїція. Також там за бажання можуть усвідомити, що й посміхатися можна щиро, а не через зуби.

Проте довго шкодувати за Фонсекою ні його колишній команді, ні його вже колишнім уболівальникам не варто. Не в образу Паулу буде сказано, проте на тренерському містку «гірників» його зможе замінити фактично будь-який західноєвропейський тренер середньої руки. Бо у «Шахтаря» й досі достатньо ресурсів, аби з заплющеними очима вигравати чемпіонат України. А ось для міжнародної арени цих ресурсів явно мало, тому навряд чи допоміг би й Моурінью.

Олександр Васильєв, «Главком»