Кінець «товариша» Орбана?

Угорщина переживає непрості часи. Один конфлікт – між владою та опозицією – розвивається всередині країни, інший – між Будапештом та Брюсселем – ззовні. Відносини з Європейським Союзом загострилися настільки, що в ЄС обговорюють позбавлення Угорщини права голосу. 1 січня 2025 року добігло кінця піврічне головування цієї країни в Раді Європи – естафету перейняла Польща. А у квітні 2026-го, після проведених парламентських виборів, можливо, завершиться багаторічне правління проросійськи налаштованого Віктора Орбана. Принаймні, останні події, про які йтиметься далі, дозволяють на це сподіватися.

Внутрішній трек: без Орбана, але з Україною?

Угорщина – це парламентська республіка, де ключовою фігурою є прем’єр-міністр. У країні є і президент – нині це Тамаш Шуйок – який виконує представницькі функції. Але вся повнота влади – у згадуваного вище і добре відомого українцям Віктора Орбана. Орбан був прем’єром Угорщини у 1998-2002 роках, потім – після перерви – був обраний на цю посаду у 2010-му.

Загалом при владі він перебуває 18 років, а його партія «Фідес» керує урядом та країною вже 15-й рік поспіль. Але соціологічне опитування, проведене у жовтні 2024 року, засвідчило, що опозиційна партія «Тиса» (Tisza) вперше за тривалий час випереджає за рівнем підтримки «Фідес», що дає привід лідерам «Тиси» наполягати на дострокових виборах.

Такою є угорська експозиція станом на зараз.

15 березня 2025 року Віктор Орбан у соцмережі X опублікував англійською допис, який назвав так: «Чого угорський народ вимагає від Брюсселя». Виявляється, що народ, за версією прем’єра, має цілий список побажань:

• Ми вимагаємо Європи націй.
• Ми вимагаємо рівності перед законом для всіх держав-членів.
• Повернути незаконно відібрані у націй повноваження.
• Національний суверенітет і сильне право вето для національних урядів.
• Вигнати агентів Сороса з Комісії та усунути корумпованих лобістів з парламенту (маються на увазі Європейська комісія та Європарламент – «Главком»).
• Не кредитувати майбутнє наших онуків, ліквідувати борги Союзу.
• Не заважати нашій національній гвардії захищати наші кордони. Не завозити мігрантів, а вивозити тих, хто прибув нелегально.
• Корумповані долари та євро не повинні потрапляти до країн-членів.
• Заборонити неприродне перевиховання наших дітей.
• Захистити християнську спадщину Європи.
• Вимагаємо миру в Європі.
• Союз, але без України.

скрін: x.com/PM_ViktorOrban

Нелюбов Орбана до України має давнє коріння. Досліджувати її зараз немає сенсу, але варто нагадати її прояви буквально кількома штрихами.

Ще у 2017-му уряд Орбана розпочав конфронтацію з Києвом через український закон про освіту: тоді Угорщина вимагала де-факто відмовитися від української мови навчання на користь угорської в місцях проживання її діаспори. Мовне питання Будапешт і досі висуває вперед як бойового слона, коли треба заблокувати будь-який рух України на шляху європейської інтеграції. Але справа не тільки в мові.

Наприкінці 2023 року, коли Орбан та президент України Володимир Зеленський були присутніми на інавгурації нового президента Аргентини Хав’єра Мілея, вони обмінялися парою реплік. Як пояснив Зеленський, він прямо спитав свого візаві, чому Угорщина блокує членство України в ЄС. Що йому відповів угорський колега, Зеленський не озвучив.

Хоча відповідь очевидна і так: симпатії Орбана – на боці Росії. Віктор Орбан був єдиним із західних лідерів, який зустрічався з Путіним після повномасштабного вторгнення. Хоч Орбан і засудив розв’язану Росією війну, але водночас і уникнув критики президента держави-агресорки. Свою позицію прем’єр Угорщини називає прагматичною: він буцімто переконаний у тому, що Україна у протистоянні з Росією – приречена.

Водночас не можна сказати, що Угорщина залишилася зовсім байдужою до вторгнення Росії. Вона надала Україні значну гуманітарну допомогу та допомогла сотням тисяч українських біженців на шляху до інших країн ЄС. Близько 25 тисяч з них і досі залишаються в Угорщині та отримують державну підтримку.

Після короткого кулуарного спілкування у 2023 році лідери Угорщини та України зустрілися у 2024-му. Влітку минулого року Орбан прибув до Києва з неочікуваним візитом. Він схиляв Зеленського «припинити вогонь» та подумати над мирними перемовинами

фото: Офіс президента

При цьому, однак, Орбан виступає проти санкцій ЄС щодо російської нафти та газу та не підтримує надання військової допомоги Україні. На його думку, постачання зброї Києву лише продовжує агонію. А потенційне членство України в ЄС Орбан вважає катастрофою для Євросоюзу, і передусім – для угорських фермерів.

Дещо із цих тез Орбан повторив кілька днів тому – він назвав Євросоюз «імперією» та звинуватив у намірах колонізувати Україну. ЄС, мовляв, змушує Київ продовжувати війну з РФ, а це – наперед безперспективно. Цими думками він поділився 15 березня біля Національного музею у Будапешті з нагоди національного свята.

І тим самим випустив джина з пляшки.

У той же день тисячі угорців вийшли на мітинг у Будапешті на знак протесту проти політики прем’єр-міністра та на підтримку опозиційної «Тиси». Але справа тут не тільки і не стільки в Україні, радше – у дистанціюванні Орбана від ЄС та його необґрунтованих звинуваченнях на адресу Європейського Союзу.

Серед іншого, Орбан озвучив ще декілька обурливих речей. Зокрема, він зазначив, що ліквідує засоби масової інформації та інші організації, які отримують фінансування з-за кордону. Їх Орбан назвав «комахами», які хоч й успішно «перезимували», але невдовзі стикнуться з «прибиранням».

Лідер опозиції Петер Мадяр сказав на мітингу, що є такі промови, котрі не варто навіть коментувати, але таки не втримався і оцінив слова Орбана. «Я завжди вважав, що прем'єр-міністр досягнув найнижчої точки, але сьогодні він досяг дна», – заявив Мадяр. І закликав відправити чинного главу уряду на звалище історії за зраду національних інтересів. «Весна угорців» уже настала, і вона покладе край «зимі Орбана» – оголосив опозиціонер.

«Або якщо ви так зрозумієте краще: «Товарищи, конец!», – закінчив свій виступ Мадяр, сказавши останню фразу російською мовою.

Петер Мадяр, лідер опозиційної партії «Тиса», процитував плакат 1990 року, де слова «товарищи, конец» ознаменували завершення радянського впливу на блок східноєвропейських країн

фото: epa

Пів року тому (свіжіших даних у відкритому доступі, на жаль, немає) результати опитування угорського аналітичного центру Publicus Institute зафіксували, що підтримка «Тиси» серед усіх респондентів склала 24%, тоді як «Фідес» мав 23%. При цьому серед тих, хто визначився з вибором, підтримка «Тиси» була ще вищою – 39% проти 37% у «Фідеса».

Інше опитування, проведене соціологами з Research Center, також показало перевагу «Тиси» серед респондентів, які визначилися з вибором, – 42% проти 40% у «Фідеса». Проте в загальній електоральній групі «Фідес» все ще лідирує з підтримкою 29%, випереджаючи «Тису» на три пункти.

Але це, нагадаємо, було у жовтні 2024-го. Нині Петер Мадяр вже вкотре закликає до проведення в країні дострокових парламентських виборів, тож можна припустити, що він, ймовірно, володіє більш актуальною інформацію, яка засвідчує позитивну динаміку для його партії.

Втім, хоча Мадяр є більш прийнятним варіантом, аніж Орбан, українцям не варто вважати, що вони набудуть у його особі союзника. Він вже зараз затягує стару й набридливу пісню про зневажені права угорської меншини. А також – точнісінько як і Орбан – виступає проти військової допомоги Україні, бо вона, мовляв, тільки пролонговує війну. Добре хоча б, що цей політик розуміє, хто її почав.

«Я знаю, і я говорив це кілька разів, що агресор – це Путін, і український народ має право захищати свою країну», – заявляє Мадяр.

Як то кажуть, і на тому спасибі. Вочевидь, угорсько-українські відносини – хоч з Орбаном, хоч без – приречені бути складними. Однак якщо партія Мадяра виграє вибори, існує шанс цю складність дещо применшити. У кожному разі, головний опозиціонер не виступає проти членства України в ЄС, хоча й вважає, що вступ до Союзу балканських країн є «більш нагальним і важливим».

Зовнішній трек: Угорщина, яка «дістала» усіх

І, до речі, про Євросоюз та його роздратування Орбаном. Видання Financial Times нещодавно констатувало, що вперта протидія Будапешту низці загальноєвропейських ініціатив переповнила чашу терпіння більшості столиць Європи.

Одним з останніх вибриків Орбана стала заява, що його країна проголосує проти спільного фінансування оборони ЄС. Дещо раніше – на початку березня – Угорщина не підтримала висновки безпекового саміту Європейського Союзу щодо України. Цим кроком Будапешт загнав себе у власноруч створену ізоляцію, відмовившись підтримати загальноєвропейський консенсус, та ще й протиставив себе решті 26 країн-членів блоку – сказав президент Євроради Антоніу Кошта.

Колись Угорщина знала ціну «товаришам», від яких намагалася відмежуватися, але зараз сама наслідує їх. Плакат 1990 року

фото з відкритих джерел

Але остаточно європейців вивели з себе спроби Угорщини частково зняти персональні санкції з громадян РФ та Білорусі. Після цього в ЄС знову заговорили про позбавлення країни права голосу, пише Financial Times. Видання зазначає: посадовці, які обговорюють подібний варіант, повністю розуміють політичні виклики та наслідки такого рішення.

Європейські медіа додають: нинішня Угорщина зовсім не відповідає або мінімально відповідає критеріям вступу до ЄС. Це стосується таких базових речей як правосуддя, верховенство права, рівень корупції, спільна зовнішня політика, спільний ринок, ставлення до міграції тощо. Тобто Україна, вступу якої до Євросоюзу Будапешт чинить такий супротив, більшою мірою гідна європейської сім’ї, ніж Угорщина.

Проте відіграти історію назад вже не вийде. Угорщина вступила до ЄС у 2004 році разом із Кіпром, Чехією, Естонією, Латвією, Литвою, Мальтою, Польщею, Словаччиною та Словенією. Це було одне з останніх значних розширень Європейського Союзу, коли вступ України до ЄС не розглядався навіть як проєкт – хіба що як мрії та сподівання.

Нагадаємо, що ЄС був сформований на основі Маастрихтського договору, підписаному у 1992 році, а останніх трансформацій набув після укладання у 2009-му Лісабонської угоди. Ця угода не передбачає обставин, за яких комусь із членів ЄС можна було б вказати на двері. Ба навіть більше: немає суттєвих санкцій чи покарань для країни, яка системно порушує принципи ЄС.

Вихід зі складу Євросоюзу нині можливий лише за ініціативи країни-члена – як це було з Великою Британією. А от виключити когось проти його волі (і Угорщину зокрема) не вийде. Можливо, настав час для серйозного реформування ЄС, але це тема для окремої розмови.

Бо навіть якщо зміна влади всередині Угорщини і призведе до позитивних зрушень, а сама країна припинить бути постійним подразником для ЄС, немає гарантій, що таке місце не посяде інша держава.

Угорці на марші. Країну охопили виступи проти політики Орбана

фото: Szabad Európa

Так, прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо також поширює проросійські та антиєвропейські наративи. Чого варта одна лише його цинічна заява про те, що Україні вигідна війна і що весь український народ, включаючи президента Зеленського, «живе з неї». Словаччина, яка стала членом ЄС одночасно з Угорщиною, так само синхронно із нею (хоча й не так радикально) блокує санкції проти Росії.

Є й інший промовистий приклад – Сербія. Країна, котра є кандидатом на вступ до ЄС, нині також переживає значні внутрішні потрясіння. А її президент Александр Вучич, стикнувшись з масовими протестами та падінням свого рейтингу, застосовує проти маніфестантів силу та радісно звітує Путіну у Кремль: він, мовляв, відвернув «спробу кольорової революції в Сербії».

«Росія добре розуміє і бачить, що відбувається, і продовжуватиме підтримувати законно обрану владу в Сербії», – заявляє Вучич. І тут таки анонсує свій приїзд до Москви на 9 травня.

В умовах, коли відбувається подібна поляризація і частина членів або кандидатів у члени ЄС (хай навіть і менша) демонструє явне тяжіння до Москви, напрацювання нових правил всередині спільноти видається вкрай нагальною справою.

Адже не всі є настільки відвертими як Грузія, влада якої чітко проартикулювала відмову від євроінтеграційного шляху. Дехто продовжує прикриватися прапором Євросоюзу, зраджуючи його ідеали.

Наталія Лебідь, «Главком»