Живучий параноїк. Промова Путіна очима психолога

Давно анонсований виступ Путіна, неофіційно приурочений до річниці повномасштабного вторгнення в Україні, став суцільним розчаруванням і для росіян, і для оглядачів, які не почули практично нічого нового від диктатора. Промова до Федеральних зборів виявилась, по суті, повторенням старих, затертих кремлівських меседжів, які російська пропаганда транслює з усіх можливих майданчиків уже не перший рік.

Однак двогодинна трансляція, яку побачив широкий загал, – лише зовнішня частина довгоочікуваного перфомансу. Політичний психолог, експерт із невербальних комунікацій Валентин Кім розшифрував для «Главкома» приховані сигнали, які він розгледів у виступі диктатора, його поведінці та реакції аудиторії, яка дві години смиренно слухала цю маячню.

Політичний психолог Валентин Кім

фото з відкритих джерел

Контекст виступу

Психолог наголошує: коли президент країни, яка воює, формує послання до Федеральних зборів – тобто до важливого інституційного органу,  – від нього чекають програмної промови. «Тобто такої, яка донесе до владних еліт певну програму поведінки. Частіше за все такі промови містять вказівку, напрям трансформацій, змін, вони – про реформи. У промові Путіна ми цього абсолютно не побачили. Натомість його звернення було багаторазовим повторенням того, що і раніше було багато разів сказано, це фактично промова для закріплення тих наративів, які і без того лунають з кожного пропагандистського ресурсу», – зазначає експерт.

Кім наголошує:  ці збори мали відбутися два місяці тому, проте їх свого часу скасували разом із низкою інших заходів, які Путін зазвичай проводить: гра в хокей, пряма мова із народом…

«Образно кажучи, ми бачимо перездачу іспиту студентом, який захворів чи вчасно не вивчив матеріал. Нічого нового немає – студент фактично відпрацьовує програму, яку пропустив. Загалом не варто було і очікувати чогось нового. Бо останнім часом він фактично нічого нового не промовляє. І це породжує питання: а чи здатен Кремль породжувати нові смисли? Я думаю, що ні», – зазначає психолог.

Що продемонстрував диктатор

На думку Валентина Кіма, з точки зору психології, найпотужнішою реакцією, яку демонструє Путін, є проєкція. «Проєкція – це спроба пояснити поведінку інших людей тим, що ти відчуваєш сам. Скажімо, людина, яка обкрадає сусідів, пояснює свою поведінку тим, що вони, мовляв, самі крадії. Людина, яка порушує правила дорожнього руху, посилається на те, що це всі інші їздять не за правилами, тому і він може таке робити. І таких проєкцій у промові Путіна надзвичайно багато. Коли він каже: «Західні еліти перетворилися на символ тотальної безпринципної брехні», це є абсолютно точною характеристикою російських еліт. Або ж, коли він звинувачує США у спонсоруванні нестабільності (пряма мова): «Потік грошей на війну не зменшується, так само не жаліють коштів на перевороти в інших країнах, причому по усьому світу». Насправді ж це проєкція того, що робить кремлівський режим», – пояснює психолог.

Експерт веде далі: з точки зору психоаналізу, проєкція – це адаптивна реакція організму. Тобто ми бачимо, що Путін застряг в адаптивній реакції на стрес, тому він і пояснює усе, що відбувається, не новими смислами (бо на їх генерування необхідно витрачати ресурси), а тим, що найпростіше пояснити самому собі.

«Отже, кремлівський режим ніяк не може вибратися зі стресу, а найголовніше, що характер, філософія поведінки інституції повністю залежать від філософії однієї людини. Його параноїдальність, недовіра до світу, його намагання звинуватити інших у тому, що він робить сам. Іншими словами, одна деградована особистість повністю поглинула величезну державну систему, і вся ця система поводиться так, як того бажає дрібна особистість», – робить висновок Кім.

Що стосується самого виступу, то це, без сумніву, промова-виправдання, каже психолог. «Причому у своїх виправданнях від дуже агресивний, дуже зібраний, і, до речі, досить життєздатний: ми не можемо говорити, що Путін перебуває у нефункціональному стані. І ще: в усі наративи, які він промовляє, він справді вірить», – уточнює експерт.

Щиро, саме щиро

У своїй промові Путін багато разів використовує слово «щиро»: «Росія щиро, саме щиро намагалася…», «Вчителі, які щиро стараються…» тощо.

«Мені здається, що у даному випадку, це саме той прийом, який часто використовують брехуни, аби переконати у правдивості своїх слів. Згадайте, як він казав щодо використання зброї масового ураження – «… і це не блеф». Обманщик дуже часто використовує слова, які насправді мають протилежне значення у контексті виступу. Якщо я постійно кажу «це правда», то це не означає, що я усвідомлено брешу, це означає, що я відчуваю, що слухачі мені не вірять.  У випадку з «щиро» це означає, що він не впевнений, що щирість його поведінки буде сприйнята. Тобто він хоче від решти розуміння щирості його мотивів, а у цьому розумінні він не впевнений», – пояснює Валентин Кім.

Англіканська церква, гендер, Бог і Саратов

Під час виступу Путін видав пасаж про те, що англіканська церква розглядає концепцію гендерно-нейтрального Бога. У соцмережах одразу виникло питання: наскільки ця інформація актуальна для умовного Саратова?

На думку експерта, цей момент дозволяє нам проаналізувати, якими наративами живе російське суспільство. «Це суспільство із дуже низьким рівнем взаємної довіри, прийняття, і достатньо високим рівнем побутового насилля, причому на всіх рівнях: сім’ї, стосунків начальник – підлеглий,  учитель – учень, поліцейський – громадянин. Об’єднувальних ідей, почуттів і правил поведінки немає, і це може призвести до розриву суспільства зсередини. За таких обставин важливо продемонструвати, що так би мовити за межами Росії все ще гірше. Що десь там, у Тридев’ятому царстві, живуть люди із собачими головами, які, мовляв, нам настільки чужі, що нам краще бути тут, один з одним. Фактично, це дуже стародавній наратив, який нині продовжують активно використовувати суспільства із деспотією, яка подавляє на людину з усіх боків. У Кремлі вважають, що повинні переконати росіян: десь там, за кордонами РФ, абсолютний хаос, безлад, незрозумілі гендери... Страх перед цими дикими речами змусить росіян триматися разом. Бо ніщо інше об’єднати не може», – аналізує психолог.

А ще більше інформації про те, що коїться у кремлівських елітах, дають кадри аудиторії, яка зібралася послухати Путіна. Психолог звертає увагу: публіка до диктатора сьогодні зійшлася дуже різношерста, кого там тільки не було. В одному ряду сидить буддистський монах, муфтій, рабин, ряжені представники «Новоросії» з незрозумілими нашивками, еліта російської стратегічної авіації, чиновники…

«Тобто це така собі спроба Кремля штучно зшити докупи різноманітних представників суспільства. Насправді ж ці люди нічого спільного один з одним не мають. Всі помітили формалізм і глибоку втому чинуш: у того ж експрезидента Дмитра Мєдвєдєва, який веде дуже агресивну війну у соцмережах… Але дрімав не лише він.

Разом із тим, були люди, які дійсно слухали Путіна: якийсь полковник, телеведучий; дуже уважно слухав і загалом дивився із якимось натхненням актор та режисер Володимир Машков, і тут же, поруч – абсолютно нетверезий погляд спікера Ради Федерацій Валентини Матвієнко. Тобто реакція абсолютно різна: від повної байдужості до повної включеності. Це, власне, лекало російського суспільства: чим ближче людина до влади, тим вона формальніше ставиться до того, що відбувається, і навпаки, чим далі від влади – тим їй цікавіше», – ділиться експерт своїми спостереженнями.

Чому не позвали терориста Пригожина?

Цікаво, що лідера «Вагнера» Євгена Пригожина на сьогоднішнє’ рандеву з Путіним не запросили.

«Пригожин – це така собі архетипічна тінь Путіна. І їй не треба бути присутньою на подібних заходах. Пригожин – людина неформатна. Він виконує брудну роботу. Очевидно, через це він відноситься, умовно кажучи, до нижчої касти недоторканих. Хоча насправді він є дуже важливою фігурою в сучасному російському соціумі і дуже небезпечна – у першу чергу, для Кремля», – вважає Валентин Кім.

Наталія Сокирчук, «Главком»