Війна перетворюється у гру на підвищення ставок

Курська операція – гра на підвищення ставок. Треба віддати належне Зеленському, що курським бліцкригом (стратегічні цілі якого досі незрозумілі, хоча тактичних здобутків хоч греблю гати) він вчергове розвернув громадську думку та міжнародну опінію від думок про компроміс до обговорення шляхів до перемоги.

Ризикована гра. Бо, як мені вже доводилось писати, підвищення ставок випробовує не тільки (і навіть не стільки) спроможність двох військових машин, як тривкість двох систем в цілому.

Курська офензива знову повернула нас до питання: яка система – російська чи українська – перша дасть системний збій. І посиплеться зсередини.

Тобто попри динаміку, інтригу та позитив, які безумовно повернув Курський наступ, також радикально виросли ставки. Ми знову повернулись в парадигму Першої світової, результати якої визначив колапс трьох імперій, а не перемоги на фронті.

Якщо говорити метафорично, в росіян краще з магістральними судинами – більше ресурсів, більший масштаб, вміння ставити процеси на конвеєр. В нас перевага в якості та кількості суспільних капілярів. Горизонтальні звʼязки часто-густо амартизують неповороткість та неефективність вертикалі.

Розуміючи, що від початку Курської офензиви ставки радикально зросли, слід максимально мобілізуватись – і підтримувати і фронт та систему в тилу. Хоча розумію, що після викриття чергових нуворішів-воєнкомів руки в багатьох опускаються. Бо складається враження, що поки дурні воюють – покидьки стрижуть вовну. Стрижуть з мʼясом. Як в останній день.

Мудрість говорить, що війну програє той, хто в її перебігу наробить більше стратегічних помилок. Російсько-українську війну програє та система, яка виявиться найбільш неефективною. І тут – на жаль – нам є в чому з росіянами позмагатись...