Амністія і грошова компенсація дерибанникам. Що сотворив екологічний комітет парламенту?
Іменем Мазепи! Що передбачає законодавча ініціатива, яку підписали десятки нардепів
7 листопада на засіданні екологічного комітету обговорювали скандальний проєкт народного депутата Ігоря Фріса («Слуга народу») та ще кількох десятків нардепів (12089). Законодавча ініціатива у разі прийняття дає можливість державі чи громадам повернути роздерибанені ділянки лісу, чи узбереж лише впродовж 10 років. І навіть, якщо вдасться це зробити, то той, у кого їх заберуть, має отримати з бюджету ринкову (!) компенсацію вартості майна, хоча забудовник міг її отримати взагалі за копійки.
Автор законопроєкту Ігор Фріс («Слуга народу») поінформував членів комітету, що така ініціатива з’явилася після так званого кейсу Ігоря Мазепи – бізнес-партнери ексмера Ірпеня Володимира Карплюка та фігуранта низки журналістських антикорупційних розслідувань. Самого Мазепу, нагадаємо, державне бюро розслідувань звинувачує у махінаціях із землею. Підприємець ще навесні розпочав у ЗМІ кампанію за «обнулення» претензійно таких, як він, і після цього одразу з’явилася низка законопроєктів, які проаналізувала громадська ініціатива «Голка» (11134, 11233, 11185). Тепер пішла нова медіахвиля.
Як забудовники готували медіаполе?
Примітно, що за тиждень перед засіданням екологічного комітету Верховної Ради, де мали розглянути новий законопроєкт, у ЗМІ з’явилася низка матеріалів, які часом навіть і маркувалися як розміщені на комерційних засадах.
А у день засідання комітету на «Економічній правді» (діловий підрозділ «Української правди») з’явилося також інтерв’ю, де активістів, зокрема тих, які захищають «Квіти України» та садибу Зеленських, знецінили. Але після критичного посту активіста Миколи Виговського у Facebook матеріал зняли. Виговський повідомив, що редакція скомунікувала появу розгорнутого інтерв’ю на сайті, як помилку нового працівника. Проте низка ЗМІ вже поширили цей контент з посиланням саме на «Економічну правду» і матеріали все ще залишаються у доступі до читачів на інших медіа, які можуть це сприймати як верифіковану інформацію.
Як пройшло засідання комітету?
Під час засідання комітету народний депутат Ігор Фріс пояснює, як працювали над цими трьома проєктами:
«Цей кейс з Мазепою став підставою для звернення підприємців. Коли людина набула майно за договором і є належним набувачем після проходження подекуди 20-річного строку прокуратура звертається через різні типи позовів (віндикаційні та негаторні). Далі суди припиняють право власності. До цього було три законодавчі ініціативи. Вони містили однаковий підхід і правовий комітет вирішив створити робочу групу, щоб створити один проєкт. До неї увійшли нардепи, асоціація адвокатів, представники нотаріату, цінні судді різних колегій Верховного Суду. Результат ви сьогодні маєте».
Міндовкілля не подало комітету своїх зауважень, але заступниця міністра Олена Крамаренко була присутня на засіданні комітету і особисто наголосила на ризиках, які бачать урядовці: «Можемо втратити низку земель лісового господарства та водного фонду. Наразі процес оформлення державними лісогосподарськими підприємствами прав на земельні ділянки ще триває. У «Лісах України» з 6,5 га оформили документи лише 85%. Судові справи тривають і їх багато. Ця сфера лише впорядковується, не всі матеріалами лісовпорядкування внесені в державний реєстр, тож землі лісового фонду є незахищеними від маніпулювань. Уже маємо понад тисячу судових справ щодо повернення незаконно вилучених земельних ділянок. Тож, щоб зберегти баланс інтересів держави та добросовісних набувачів прав на землю, Міндовкілля наполягає на доповненні переліку об’єктів, на які не поширюються запропоновані законопроєктом зміни, «об’єктами розміщеними на землях лісогосподарського призначення та землях водного фонду, гідротехнічні споруди».
Представник Держагентства лісових ресурсів України зауважив, що підтримує позицію Міндовкілля й зауважив, що вони проти, аби такі норми, які передбачає проєкт застосовувалися щодо лісового фонду України.
Окремо Крамаренко наголосила на ризиках, який виникнуть щодо прибережних смуг.
Свої застереження висловила і членкиня екологічного комітету Юлія Овчинникова («Слуга народу»): «Головне науково-експертне управління наголосило на ризиках. У нас є території, які захищені законом і не можуть передаватися у приватну власність. Людина, яка має ділянку в лісі не може бути апріорі добросовісним набувачем. А у цьому законопроєкті є ризики, що ми нібито амністуємо їх. Обмежити строки позовної давності – абсолютно недопустимо. Це узаконення дерибанів. Судова практика свідчить, що закривали очі на дерибан лісів і узбереж. Ми маємо кейси, де прокуратура успішно працює над поверненням таких земель у державну та комунальну власність. І сформована успішна судова практика».
Автор проєкту Фріс зауважив, що робоча група, яка працювала над обговоренням, не знайшла причин, чому ліси не можуть стати чиєюсь власністю: «Передбачати пряме обмеження, що вони не можуть належати добросовісним набувачам, – було предметом обговорення робочої групи… і воно не знайшло відображення в тексті проєкту».
Нардеп Фріс додає: «Щодо ризиків, які були озвучені на комітеті, я не вважаю їх валідними, бо ми не зменшуємо контроль за дотриманням екологічного законодавства. Прокуратура і далі зможуть здійснювати контроль за лісами та водним фондом і порушувати кримінальні справи і за результатами судових розглядів вилучати. Тобто не йти шляхом цивільного законодавства, коли вони хитрим способом припиняють право власності. Якщо є злочин – є кримінальне провадження. Тоді конфіскуйте навіть те, що споруджене на цій землі. Щодо ринкової вартості, то треба обдумати і спонукати громадян оформляти реальну вартість договорів і виплачувати ті суми, які будуть в договорах купівлі-продажу, щоб не ухилялися від сплати податків».
Але з таким підходом в Офісі генпрокурора України не погоджуються: «У кримінальному процесі відсутній механізм конфіскації майна у добросовісного набувача. Механізм повернення у державну та комунальну власність майна (земель, обмежених в обороті), яким незаконно заволоділи, передбачено законодавством лише шляхом пред’явлення позовів про витребування такого майна від добросовісного набувача або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном. Це визначено ст. ст. 391, 387, 388 Цивільного кодексу України. Щодо конфіскації майна у кримінальних провадженнях слід зауважити, що такий спосіб повернення державі та територіальним громадам майна не буде ефективним. У більшості випадків рішення, на підставі яких майно вибуває з державної або комунальної власності, приймається колегіальним органом, що унеможливлює кримінальну відповідальність конкретної особи. Відповідно і конфіскація майна є неможливою», – пояснюють у пресслужбі.
Яка позиція Європейського суду з прав людини і що вирішив комітет?
Адвокатка Софія Шутяк у коментарі громадській ініціативі «Голка» зазначила, що такі обговорення – це вічний спір між цивілістами та екологістами: «Цивілісти бачать лише ресурс, екологісти – екосистему. Якщо ми йдемо у ЄС, а ми туди йдемо – то маємо враховувати рішення Європейського суду прав людини. Ці рішення наголошують, що суспільний інтерес важливіший над приватним.
Якщо купка осіб при владі неправильно розпорядилася народним майном – то його потрібно і варто забирати назад у народну власність. Бізнесу точно цей проєкт не потрібен. Бізнес має гроші, цінує час і тому не влазить у такі скандали. Це нагадує дерибан бідняків (бідні, бо дурні), які увірвалися до влади і треба правдами неправдами роздати своїм, але якщо на початку каденції урвати – може потім ніхто не забере… Зауваження Міндовкілля недоречні, бо вони не враховують того що довкілля є присутнє всюди де є території і мова про любі території отримані із порушенням».
За результатами засідання комітету було дві пропозиції. Першу подав голова комітету Олег Бондаренко («Слуга народу»): «Ми просимо розглянути цей проєкт на розсуд головного комітету з питань правової політики з урахуванням зауважень нашого комітету, а саме: щодо включення об'єктів на які не розповсюджуються положення цього проєкту – на об'єкти лісового фонду, а також гідротехнічні споруди та землі в межах водного фонду».
Народна депутатка Олена Криворучкіна («Слуга народу») наголосила, що комітет міг би відправити цей проєкт на доопрацювання і це підтримала Анжеліка Лабунська («Батьківщина») та Юлія Овчиннікова, але їх голосів забракло б під час голосування.
Пропозиція Бондаренка набрала необхідні голоси, її зокрема одразу підтримав нардеп Сергій Шахов, якого оголосили у розшук НАБУ і який досі залишається членом екологічного комітету. (Варто зазначити, що нардепа Артема Дмитрука за схожих обставин виключили з правоохоронного комітету після втечі).
Далі проєкт 12089 буде розглядати комітет правової політики, який очолює Денис Маслов («Слуга народу») і до якого входить ключовий автор законодавчої ініціативи Ігор Фріс.
У членів екологічного комітету після засідання з’явилася пропозиція, аби членів комітету та інших зацікавлених осіб долучили до робочої групи, але Фріс роз’яснив, що робоча група вже «виконала свою функцію» і тепер над проєктом будуть працювати його колеги по комітеті.
Нагадаємо, у Європейському суді з прав людини теж є приклади, у яких цей орган у справах, які стосуються узбереж, ставав на бік держави, яка захищала природні ресурси. Так, у справі «Депаль проти Франції» мова йшла про француза, який ще у 1960 році придбав будинок, частково розташований на морському узбережжі, яке є державною власністю. Аж до 1992 року заявник мав дозволи на користування цією землею, за якими він не мав права на відшкодування вартості того, що там споруджене.
У 1986 році законодавство Франції зупинило продовження дозволів на зайняття морських земель державної власності, заявник втратив право на цю землю. Влада постановила, що Депаль має знести свій будинок без отримання відшкодування, бо, згідно з отриманими дозволами, знав, що не може на таке відшкодування претендувати. Європейський суд таку позицію держави підтримав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові звертала увагу на те, що, на відміну від справи Депаля, в Україні недобросовісні набувачі земельних ділянок прибережних захисних смуг безкоштовно і незаконно їх отримують для будівництва й обслуговування житла і господарських споруд за рішеннями органів влади та перепродують далі.
Більше того, в Україні таке будівництво на цих землях заборонене, у приватній власності вони перебувати не можуть, а право оренди на них можна оформити для обмежених цілей, не пов’язаних зі спорудженням житла.
Коментарі — 0