Що треба Україні, аби захистити своє небо?

Партнери почали надавати Україні додаткові засоби протиповітряної оборони. Німеччина пообіцяла ще одну батарею американських зенітно-ракетних комплексів Patriot (дві батареї Patriot від німців працюють в ЗСУ іще з 2022 р.). Батарея Patriot включає від 4 до 8 пускових установок, радар та допоміжні машини. Крім того, українська влада веде перемовини про поповнення запасу ракет до німецьких ЗРК Iris-T, які також працюють в ЗСУ.

Україна та її друзі за кордоном тиснуть на західні уряди, аби отримати більше систем ППО (насамперед Patriot). Однак партнерів стримує кілька чинників. По-перше, подібні системи дійсно є дорогими й відносно нечисленними. Адже НАТО десятиріччями орієнтувалося на локальні конфлікти, в яких противник не створює серйозної повітряної загрози (досвід української ППО є унікальним).

При цьому високотехнологічні засоби ППО не можуть зберігатися на складах 30-40 років (як танки чи кулемети), а їх виробництво на Заході поки не інтенсифікувалося настільки, як це відбулося з артилерійськими снарядами.

По-друге, запаси комплексів типу Patriot загрозливо нерівномірно розподілені всередині НАТО. Найбільше (близько 60) мають Сполучені Штати: наддержава, що готується до війни в трьох регіонах планети. Німеччина віддала Україні 3 зі своїх лише 13 батарей Patriot. Ще одну дали 2022 р. Нідерланди. Польща, попри сусідство з війною, має лише дві батареї. При цьому члени НАТО обґрунтовано побоюються, що США тимчасово відмовлять їм у збройному захисті в разі повернення до влади Дональда Трампа.

Україна, нагадаємо, потребує ще 24 батареї Patriot (однак терміново просить, за неофіційними даними, хоча б ще шість).

Одним з виходів із ситуації є термінове збільшення виробництва Patriot на Заході (виробництво ракет для них уже нещодавно розширене, зокрема на німецьких заводах).

Реальні потреби України в комлексній протиповітряній обороні зрозумілі, зокрема, на прикладі відбиття масованої атаки Ірану на Ізраїль 14 квітня. Експерти вважають, що цей напад готувався з максимальним використанням російського досвіду в Україні, а Ізраїль та союзники застосували найновіші технології ППО.

Окрім додаткових систем наземної ППО всіх рівнів, Україна потребує більше авіації. Десятки іранських ракет та дронів були збиті ракетами «повітря-повітря» з винищувачів (що також роблять і ЗСУ, однак, нечисленними старими літаками з недостатньо далекобійними ракетами), за наведенням з літаків далекого радіолокаційного виявлення (AEW) та супутників. Повітряна ППО, за інших недоліків, є найбільш мобільною.

Саме для цього, зокрема, Україні необхідні F-16 або європейські винищувачі. Супутникові дані союзники, вочевидь, вже надають Україні. Літаки AEW дорогі й дефіцитні, однак, фахівці вважають безпечним залученням відповідних машин НАТО для захисту України, а також думають над їх заміною радіолокаторами на аеростатах та дирижаблях (американці експериментували з такими технологіями, зокрема в Афганістані).

Десятки іранських цілей були збиті системами ППО бойових кораблів у Червоному морі та Перській Затоці. ЗРК морського базування мають певні переваги над наземними.

Україна, з географічних причин, поки не може використовувати жодні кораблі (окрім мініатюрних морських дронів чи субмарин).

Однак західні експерти вважають безпечною й необхідною протиповітряну операцію НАТО в Чорному морі – аналогічно до операції в Червоному морі. Про це заявляли, зокрема, відставні американські генерали й адмірали.

Йдеться про дії авіаційно-корабельного з’єднання НАТО в нейтральних і румунських водах: для збивання російських ракет та дронів, націлених на Одещину. Така операція сама по собі не змінить стратегічної повітряної ситуації над Україною, однак, краще захистить український «зерновий коридор» та Одещину, та, найголовніше, – вивільнить десятки батарей ППО України, які нині захищають Південь.

Відзначається, що така операція НАТО для України мала б істотні інформаційно-політичні переваги. Зокрема, тому, що захист міжнародного судноплавства й військово-морські дії в нейтральних водах традиційно є основою зовнішньої та безпекової політики США у світі; Вашингтон методично намагається проводити такі операції (FONOP) будь-де, в т.ч. й поблизу узбережжя Китаю (який є ядерною державою подібно до Росії), не рахуючись із ризиками та витратами.