Чому Кремль не поспішає відбивати Курщину?

Мені здається, що головнокомандувач Сирській робить по відношенню до агресора світоглядну помилку, схожу з тією, яку зробив і визнав свого часу Залужний.

Нинішній посол у Британії вважав, що після 15 тис., максимум 30 тис. втрат на поле бою Кремль схаменеться, бо в Росії почнеться публічне невдоволення війною. І тоді агресор змушений буде зупинитися. Але вийшло, що і Кремлю, і людожерській недоімперії загалом плювати на будь-які втрати – та хоч мільйон, аби тільки помститися клятому Заходу за своє злиденне життя.

Зараз Курську операцію розпочато з уявленням, що історичні території для Путіна святе, що Росія не може їх втратити. Тому після наступу ЗСУ на Курську область Кремль змушений буде відтягнути війська з України і послабить свої «м’ясні штурми».

Але ж ні! Не працюють з Росією ані гуманітарні, ані раціональні підходи. Так, деякі бойові частини агресора були перекинуті під Курськ з Херсонської області. Але там в першу чергу кинули у бій, фактично, на заклання, необстріляних строковиків. А шалений тиск агресора на Донбасі ще й посилився.

Путін пообіцяв свого часу «звільнення Донбасу». Тому саме вихід на адмінкордони Донецької області у Росії буде проголошено і сприйнято як славетну перемогу. А що там буде коїтися у Курській чи іншій області РФ – не має значення: про це просто заборонять говорити і писати.

Колись був такий жарт: щоб залякати НАТО, Росія вщент розбомбить Воронеж. Так виходить, що це, мабуть, буде таки Курськ. Хоча й Воронеж теж у небезпеці, тому що Росія – це масштабність, несумісна зі здоровим глуздом.

Це до того, що намір обміняти наші окуповані території на ті російські, що ми зараз контролюємо (у інтернеті поширюються чутки, нібито Україна через посередників зробила таку пропозицію) – це надто цивілізований підхід. Це може спрацювати навіть з ХАМАСом і Хезболлой. Але не з несамовитою недоімперією.

Наші партнери не хочуть, не можуть цього сприйняти, звідти і дурні заборони на використання окремих видів зброю, що, начебто, зменшить ризик ескалації. Не зменшить! Бо в Росії загалом вже нема причинно-наслідкового зв’язку, все витіснив невгамовний ресентимент, шалена образа за те, чого не було.

От уявимо, що Китай зі Штатами натиснули, і народився якийсь дипломатичний гомункулус, якась хитра угода про припинення вогню. І вона певний час буде виконуватися.

А потім у Москві на декілька годин зникне світло – само по собі, бо там відбувається деградація комунальної системи і без наших безпілотників. Наступного ранку умовний Дугін вийде в етер на малофеєвському «Царьграді» і повідомить, що вчора в нього трапилося осяяння. З неба йому було послано розуміння, що електрика – це від диявола, а свічки – це від Бога. А ще краще – лучина. Вона є визначальною рисою Росії, яка і робить її окремою цивілізацією, яка має врятувати людство. Шляхом його повного знищення.

Потім священник Ткачев, який зараз претендує на ідеолога і читає проповіді на патріаршому подвір’ї, заявить, що на жодній православній іконі, у жодному життєпису Святих Отців церкви нема електричних лампочок. Бо при електриці можна богомерзькі дискотеки і концерти влаштовувати, а при лучині – лише читати щось духопідйомне, наприклад, виступ Путіна про збільшення народжуваності.

Патріарх Кирило виступить, що нести лучину у світ – це священна місія Росії. А хто проти – той слуга антихриста, в руках якого – тризуб.

Звісно, у Соловьова прийдуть до незаперечного висновку, що використання електрики замість свічок і лучини – це кричущий прояв русофобії, який не можна залишити без покарання.

І, насамкінець, російська госдура прийме закон, що термоядерний вибух – це квінтесенція російської мирної лучини, яка врятує світ... Велична Росія з незгасними свічками в руках починає священне СВО проти електричної темряви і русофобії у країнах Балтії (наприклад).

Це цілком вірогідний сценарій. Але навряд чи на Заході повірять в нього до першого ядерного вибуху. Який, сподіваюся, відбудеться (якщо відбудеться!) все ж таки над Воронежем або Курськом, а не там, де живуть притомні люди.