Як поява військ КНДР у російсько-українській війні вплине на політику США

Отже, сьогодні нарешті був день західних реакцій на появу північнокорейських військових на україно-російському фронті. Реакції були звичні. Тобто – «ніякі».

Генсек НАТО Рютте підтвердив залучення Росією солдатів з КНДР у війні проти України. Він закликав Росію і КНДР негайно зупинити ці дії.

Також стало відомо, що нових обмежень на використання Україною американської зброї не буде, навіть якщо Північна Корея вступить у війну. США не вводитимуть додаткових обмежень на використання Україною американської зброї у разі залучення Північної Кореї до конфлікту, заявили в Пентагоні. Тобто, Україні не заборонять стріляти у північнокорейців. Серйозна реакція.

Ну сам президент США Дж. Байден, коментуючи ситуацію, заявив, що «це дуже небезпечно, дуже небезпечно».

Щодо останнього, то, думаю, варто пояснити, що «небезпечно» у даному випадку не стільки для нас (хоча для нас, це, звісно, реально небезпечно, бо будь-яке посилення агресора несе ризики), скільки для самого Байдена.

Символічно, що поява північнокорейців на фронті очікується у останні дні перед виборами Президента США, після яких Байден залишить цей пост. І саме перед цією «відставкою» трапляється подія, яка знаменує собою повний, тотальний провал зовнішньополітичної лінії Байдена, який матиме далекосяжні негативні наслідки. Уже не лише для України – для самих США.

Вступ північнокорейців у війну – це якраз та сама «ескалація» , якої так прагнули уникнути у Вашингтоні. Наслідки будуть, і будуть непрогнозованими. КНДР, за оцінками західних ЗМІ, уже одержала від росіян 5,5 млрд. доларів за зброю та снаряди. Що одержить за «гарматне м'ясо» – не відомо, але очевидно, що не лише нафту з кукурудзою. У ЗМІ пишуть про технології ядерної зброї, авіацію, для якої пілоти з КНДР уже навчаються на російській території. Сама ж північнокорейська армія буде одержувати бойовий досвід у найсерйознішій війні сучасності. Скоро КНДР стане серйозною військовою потугою, і ця потуга уже відверто погрожує одному з найважливіших союзників США – Республіці Корея. Росіяни ж уже навіть формалізували договір з КНДР.

На черзі – аналогічний договір з Іраном. Теж зброя, теж авіація, ППО, ядерні технології. Ще одному ключовому союзнику США, Ізраїлю, приготуватися. От уже і військовий конфлікт, у який будуть змушені прямо вступити США, не за горами. А що далі? Глобальний конфлікт?

І коли американські солдати воюватимуть у цій війні майбутнього, то єдиний, кого вони будуть змушені за це дякувати, це Дж. Байден. Бо він все це «заварив» . Можливо, навіть з «кращих міркувань» – не «поширювати війну». Але Чемберлен з Даладьє теж, до речі, не хотіли «ескалаціїі», чим все це завершилося – загальновідомо.

Мабуть, не дуже приємно відчувати, що у майбутніх підручниках з історії тебе будуть ставити разом з Чемберленом та Даладьє. Тому, очевидно, в Адміністрації Байдена зараз зайняті «іміджевими проектами». Один з таких проектів – книга відомого журналіста Боба Вудворта – War, яка вийшла нещодавно. Там багато прямої мови та інформації про дискусії, які велися останні роки у БІлому Домі.

Там описується «серйозна ядерна загроза» , яка нависла над Україною після вересня 2022 року з боку російської влади. Описуються переговори російського та американського міністра оборони тощо. Талі Вудворт переказує епізод, який начебто був у той період. Невдовзі після розмов американсього та російського міністрів оборони, Байден ніби-то сказав раднику з нацбезпеки Джейку Саллівану: «Якщо ми не виженемо Росію з України повністю, то якоюсь мірою дозволимо Путіну досягти бажаного. А якщо вдасться вигнати – ризикуємо ядерною війною. Путін не дозволить викинути себе звідси без застосування ядерної зброї. Тож ми загрузли. Завеликі успіхи – ядерка, замалі – незрозумілі довгострокові наслідки». Відтак найбажанішим результатом війни для США стало або переконати Путіна погодитись заморозити конфлікт, або дочекатись, щоб щось зламалось у самій Росії.

По суті, все це виглядає як виправдання. Президент США «врятував» усіх від «ядерної війни». Не треба його критикувати за наслідки його стратегії «не допустити великих перемог України» , яка, зрештою, призвела до тісного союзу росіян, північнокорейців з іранцями (і купою різних терористів).

Виправдання так собі. Загроза ядерної зброї так або інакше існувала завжди з моменту, коли її винайшли. Але це не заважало попереднім лідерам США проводити досить жорстку геополітичну лінію.

Ні, тут справа в іншому. США хотіли «розіграти» з росіянами обмежену «войнушку» за «визначеними правилами» , потім заморозити все, аби самим показати «перемогу» , але і росіянам дати «перемогу», щоб путінський режим не постраждав, рашка не розвалилася, і можна було б спокійно чекати у ній на «демократичний транзит» за участі «ліберальної опозиції». Для цього було треба постійно обмежувати воєнний потенціал України, але і не давати їй програти, щоб все виглядало «пристойно».

Але вони забули, що сіли грати у шахи з психопатом, для якого завоювання України – головна одержимість, заради якої він піде на все. І уже пішов. Війна, яку з усіх сил хотіли втримати у межах України, уже розповзлася по світу, відгукнувшись на Близькому Сході та розморозивши конфлікт, що «дрімав» десятиліттями. На черзі – Східна Азія. А далі? І далі нічого доброго теж не буде.

І в основі цього лише одне – «замирення» одного психопатичного диктатора-терориста і бажання зберегти його кляту державу. От така буде спадщина чинного президента США – розпалення світової війни.

Звісно, він ще може щось зробити. Час є. Але бажання явно немає. Він просто буде казати, що «це небезпечно».

Небезпечно. Для всіх. Для всіх все це дуже і дуже погано. Але що з цим робити? Відповідь міг би дати справжній лідер, які на «Заході» уже, схоже, вимерли.