Головний підсумок року: війна прийшла в Росію

Новорічна «бавовна» в Росії. Тамтешні ЗМІ та дописувачі місцевих телеграм-каналів винуватять Україну. Про те, що це відповідь на російську агресію, мовчок.

Удар української ракети по базі окупантів у Макіївці. Мітинги в Самарській області, звідки родом загиблі загарбники. Заяви, виступи, публікації. Всі звинувачують Україну. І жодного слова про те, що привело російських військових у Макіївку, що вони там робили.

Українські ЗМІ наводили виступ на мітингу в Самарі дружини командувача другої гвардійської армії центрального округу РФ Єкатерини Колотовкіної, яка заявила, «ні ми, ні наші чоловіки не хотіли війни» і закликала росіян до помсти. Хто ж тоді хотів війни? Українці, на чию землю прийшли окупанти?

Щось таке заявив і колишній заступник міністра закордонних справ, а нині сенатор РФ Григорій Карасін: «Таке пробачати не можна! Цинічне вбивство десятків російських військових у новорічну ніч у Макіївці не повинно бути забуте!» І знову заклики до помсти.

І нарешті поранений у спину і нижче Рогозін. Обурений, що його підстрелили з французької гаубиці, він надсилає видобутий з нього осколок послу Франції для передачі президентові Емануелю Макрону. Про те, чому надумав відзначати день народження не в Москві, а в окупованому Донецьку, Рогозін не згадує.

Всі ці події об'єднує один фактор. Росіяни досі вірили у свою безкарність. У те, що вбивати мають право тільки вони, а їх – зась. Вірили у таку собі ліцензію на вбивство інших і власну недоторканність.

Досі вони вбивали не лише в Україні, а й у Сирії, Грузії, Молдові, деяких країнах Африки та Азії, влаштовували теракти в Європі, і їм це сходило з рук. Акти у відповідь з боку жертв були поодинокими і до уваги не бралися. Тепер вони не розуміють, говорячи словами Муму, «за что?»

Тому головним підсумком року можна вважати те, що війна нарешті прийшла в Росію.