Росія чинить геноцид. Кожен має готуватись дати їй відсіч

Я інколи буваю занадто різкий – в тому числі, щодо людей, що не хочуть воювати. Я не кажу про тих, хто необхідний на цивілі, хто сплачує конські податки, хто непридатний по відсутності здоров'я. Я кажу про тих чоловіків та жінок, що всередині себе знали, що могли і мали б. Але навіть не побоялися, а просто не знайшли мотивації сильно змінити свій шлях. А особливо про тих, хто шукає собі все екзотичніших виправдань, та тих, хто невикористану енергію жбурнув у небойові срачі та поїдання себе зсередини.

Я визнаю, що сенсу лаятися чи звинувачувати нема. Це неконструктивно.

Та я маю низку причин просто щиро дивуватися такій позиції. Зараз хочу поділитися лише однією.

Наше протистояння з Москвою триває понад вісімсот років. Ви в курсі.

Так от, на моє переконання – і міжнародне право зі мною погодиться – єдиний співставний злочин Кремль проти України чинив лише раз. У 1932-1933 роках. Інші менші. Навіть більшовицька навала, навіть Петро з вирізаним Батуріном, навіть Боголюбський.

Те, що чинять з нами зараз, має назву «геноцид». Не в тому значенні, в якому це слово використовувала пані Юлія, а в справжньому. Вивіз українських дітей, завезення росіян на окуповані землі, знищення цілих міст. Це він, і його таким бачить світ – саме тому проти Путіна є ордер, і він не вилазить зі своєї Бетонної палати.

З іншого боку, спротив, який ми чинимо зараз, неспівставний з жодним попереднім. Ані з козацькими повстаннями, ані з Першими та Другими визвольними змаганнями. І світ теж це бачить.

Себто, цей момент для нашої країни та нації важливіший за усі попередні. Не тільки за вашого життя, а за тисячу років. Час, який важко навіть уявити чи осягнути.

І от перед цією вічністю, перед десятками поколінь пращурів та нащадків хтось стоїть та каже – не піду, бо воєнкоми гади, в спортзалах качкИ, а я на козака не вчився?

Як це взагалі можливо? Ви ж за себе перед ними відповідь тримати будете, а не за інших. Ви ж власним дітям та онукам будете пояснювати, що ви робили в найтяжчий для нації момент. Їм ви теж про качків розповісте? Гадаєте, зайде?

Найгірша іронія полягає в тому, що я впевнений – зачепить усіх. Бо мудрого історія веде, а немудрого тягне. За муді.

Питання лише в тому, що ви відчуватимете в процесі. І по ньому.