Від Ірану до України: як стратегічні прорахунки Трампа можуть зіграти на руку Путіну

Все, що ми зараз бачимо може бути стратегічним хаосом. І все ж, в цьому хаосі можна виділити ряд відносно логічних ланцюжків, які навряд чи були стратегією спочатку, але зараз можуть перетворитися на таку собі не зовсім логічну, але стратегію

1. Війна в Ірані (а все починається саме з неї) передбачала, в розумінні США, що вбивство Хаменеі та верхівки Ірану призведе до повторення венесуельського сценарію. Режим мав упасти, а США мали почати контролювати іранські нафту та газ і поставили б Китай в надскладну ситуацію залежності від контролю США не лише за світовою нафтою (нагадаю, тоді ж були введені санкції проти Роснєфті та Лукойла), але це також означало б, що США практично одноосібно мають контроль над Орумузом, Панамським та Суецьким  каналами з усіма відповідними наслідками для китайської торгівлі.  Де-факто, поразка США на цьому етапі війни з Іраном ставить хрест на цій логіці дій США і одночасно блокує великі обсяги нафти Перської затоки, штовхаючи нафтові ціни вгору.

2. В світі є три крупних виробника вуглеводнів – США, Росія та країни Перської  затоки. Коли всі троє працюють на повну потужність, ціни на енергоносії падають (є їхній надлишок). Виключення (обмеження) двох гравців, робить ціни космічними і веде до зменшення споживання нафти. Виключення (обмеження) одного з гравців дозволяє тримати ціни на високому, але не критичному рівні. Зараз склалася така ситуація, що випустити нафту Близького Сходу  США не можуть (читай п.1). Тому, схоже, виникла ідея повернутися до першого драфту плану Дмітрієва річної давнини. Суть цього плану тоді була наступна: Росія надає США право стати таким собі посередника в торгівлі підсанкційними товарами в ЄС і не тільки. Плюс запускає США в якісь проекти на Півночі. В обмін на це США добиваються зняття санкцій з РФ від ЄС (контрольний пакет санкцій, попри все, належить саме Європі). В обмін на це Трамп має надати Європі гарантії безпеки.

3. З точки зору США, суть цієї комбінації, як можна про це судити, зводиться до кількох речей:

• США допомагають Росії і Росія вистрибує з китайської технологічної і фінансової залежності;
• Європейці змушені будуть залишатися в фарватері США, як головного  гаранта безпеки;
• ЄС навіть в теорії не зможе балансувати між США і КНР.

4. Весь цей план красивий на папері, але, звичайно ж зіткнеться з рядом труднощів при виконанні. Сучасний світ керується не лише економічною і геополітичною логікою, в ньому – дуже велика частка всього того, що Трамп і Путін не розуміють (демократія, права людини, горизонтальні зв'язки, суб'єктність мас, технології, мораль...). Тому цей план точно матиме проблеми з виконанням. Особливо в США.

5. Маю ще раз повторити те, що писав раніше: Європа буде чекати результатів виборів в сенат.  Росіяни вважають, що у них ситуація він-він. Вийде – добре. Не вийде, є довге вікно можливостей для майже безкарних ударів по українській економіці. Україна ж прийняла рішення також чекати третього листопада. Але ми маємо памʼятати 3.11.2026 – це умовна дата. Бо до першого засідання сенату пройде майже два місяці. І Трамп явно не готовий зупиняти свою активність.