НАТО піднімає ставки. Вперше за два роки війни

У своєму посланні до Федеральних Зборів Путін відрефлексував на ініціативу Макрона відправити в Україну військових країн НАТО. Значить, зачепило. Хоч в Москві позловтішались, що не усі в Євросоюзі та й у штаб-квартирі НАТО цю ідею підтримали.

Але початок дискусії про війська НАТО в Україні – це вже крок до інших сценаріїв, ніж ті, які існували ще вчора.

Це дійсно вперше за два роки війни, коли не Росія, а представник країни НАТО піднімає ставки. Нагадаю, що Франція теж є ядерною країною. І це дуже важливий нюанс.

До цього бряцання ядерною головкою дозволяв собі лише Путін та його посіпаки. Вони вловили страх західних суспільств і західних лідерів – і періодично діставали із «широких штанин» погрозу про ядердий попіл. Діставали, отримували «аяяй» від Китаю, ховали і знову йшли на чергове коло погроз.

Рівно до того моменту, коли у світі реально перестали сіпатись від нового нетверезого вихаркування Мєдвєдєва (на всяк випадок – цілого заступника секретаря Радбезу РФ).

І видається так, що окремі західні лідери врешті-решт за ці два роки подолали паралізуючий страх і починають діяти асиметрично.

Для Макрона, який, підозрюю, до війни пройшов увесь курс путінської лжеісторії (а про що ж ще міг розповідати по чотири години очільник Кремля, як не про те, що Україну придумав Ленін?), нинішня ініціатива – це заявка на лідерство в Європі. На фоні падіння впливу США, які заходять у власну політично-світоглядну кризу та втрачають функції світового поліцейського. На фоні виляння хвостом канцлера Німеччини. На фоні бажання окремих країн «зробити якось так, щоб повернутися в часи до 24 лютого 2022 року. Але й на фоні активностей, які проявляють президент Чехії, премʼєр-міністерка Данії та лідери декількох інших країн, які виходять на передову допомоги Україні.

На 7 березня Макрон збирає лідерів усіх парламентських партій, аби з ними обговорити ситуацію в Україні. І ідею відправки в Україну спецпризначенців, як повідомляють французькі ЗМІ.

Слідкуємо.

P.S. І щоб вже двічі не вставати, не завадило б і нашому політичному керівництву нарешті зустрітися з усіма головами фракцій парламенту. Говорити вже давно є про що.