Вступ України до ЄС. Попереду довгий шлях

Трохи «заземлю» ейфорію від рішення Європейської Комісії, яка рекомендуватиме Євросоюзу розпочати переговори з Україною про вступ. Не применшуючи значення цього старту.

Так от. Окрім семи критеріїв, які раніше були виписані нам до виконання (виконані чотири, не виконані три, по деяких з них є питання, як взагалі виконати), є ще затверджені загальні, так звані, Копенгагенські критерії. Вони є більш обширними і більш обʼємними. Їх теж три. І саме відповідність щодо них означатиме готовність вступу держави до Європейського Союзу:

• Політичний. Він передбачає стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав меншин.
• Економічний – це дієва ринкова економіка.
• «Членський» – зобов'язання, які випливають із факту вступу до ЄС, зокрема, визнання його політичних, економічних та монетарних цілей.

Під ці критерії потрапляє багато реформ, за які в Україні ніхто і не брався, а також ті, які можна трактувати двояко. Як, скажімо, пункт про демократію.

Саме тому я не належу до тих оптимістичних людей, які вже за два-три роки бачать Україну повноправним членом ЄС. Дай Боже, щоб ми зуміли провести усі реформи, які очікують від нас, до 2030-го року. Нагадаю, що Туреччина чекає приєднання більше 30 років. І не факт, що колись його дочекається.

Також важливий фактор для нашого приєднання – це те, яким буде сам Євросоюз на момент готовності України до членства, як буде виглядати його структура і який існуватиме механізм прийняття рішень. Також багато залежатиме від національних позицій країн-лідерів ЄС (маю на увазі, в першу чергу, політичні настрої Німеччини та Франції).

Виходячи з сьогоднішнього рішення, треба готуватися до довгого переговорного процесу. Тому усім бажаю витримки і холодного розуму.