Ядерний шантаж Росії і переговори у Стамбулі: чого чекати?

10 квітня у Стамбулі відбудуться переговори між США та РФ.

У США всіляко підкреслюють, що зустріч стосуватиметься виключно відновлення роботи посольств, а не на нормалізації двосторонніх відносин у цілому. Хоча з урахуванням нещодавнього візиту Дмітрієва, де йшлося якраз про економічні проєкти – це є про двосторонні відносини.

Логіка дій Росії зрозуміла. Кремль хоче поверх реалій війни та забалакуючи про перемирʼя, налагоджувати співпрацю з США, business as usual і т.д.

Навіщо це США, враховуючи те, що навіть Трамп визнав затягування переговорного процесу з боку Росії – незрозуміло. Трамп говорив, що хоче бути миротворцем і упередити третю світову війну, але передумови глобального протистояння лише наростають.

Бо питання стримування та питання шантажу на рівні глобальної системи правил не вирішено.

За останні роки, особливо після повномасштабного вторгнення РФ, про що я уже писала, ми спостерігаємо два процеси.

З одного боку, ядерний шантаж Росії прискорив процес розробки ядерної зброї (до офіційних пʼяти країн може додатись ще пʼять неофіційних, зокрема Іран як пʼятий із неофіційних, і ми зараз бачимо напружену переговорну лінію США), що демонструє зростання загроз.

А, з іншого боку – в умовах недієвості міжнародного права проти агресій питання ядерної парасольки (її поширення на без'ядерні країни) все частіше звучить як одна із гарантій (пʼята стаття НАТО уже не виглядає достатнім аргументом).

У цьому сенсі підхід business as usual поряд із військовим шантажем РФ, який зберігається, – це якраз про силу без правил. А значить – мотивацію для подальшого нарощування ядерного потенціалу і «нагрівання» світової системи.