На Буковині голова громади вечорами підробляє сімейним лікарем
Іноді Юрію Пасічнку доводиться поєднувати обидві роботи під час заходів чи похоронів
Юрій Пасічник очолює Топорівську громаду в Чернівецькій області, а у позаробочий час приймає пацієнтів у місцевій амбулаторії. За законом це дозволяється, а сам голова каже, що залишається лікарем з двох причин – через любов до професії та брак медиків. Як інформує «Главком», про це йдеться у сюжеті «Суспільного».
На двох роботах Юрій Пасічник працює вже шість років. Розповідає, що не зміг покинути медицину після того, як його обрали керувати громадою.
«Зараз я на посаді голови Топорівської громади. І за сумісництвом працюю лікарем загальної практики у Грозовецькій та Колінковецькій амбулаторіях. У медицині небажано і важко робити перерву. Через це втрачається кваліфікація, а медицину залишати я не хочу», – каже Юрій Пасічник.
Спочатку Юрій Пасічник думав, що зможе мати невелику кількість пацієнтів, однак через попит на медичні послуги та нестачу лікарів змушений працювати трохи більше.
«Усе одно я розумію, що виборна посада – це не назавжди. У медицину повернувся, бо мені, зокрема, це дуже подобається. З часом втомлюєшся від адміністративної роботи», – каже медик-голова громади.
Робочий день Юрія Пасічника як голови громади триває з восьмої ранку до п'ятої вечора. А вже з 18:00 він одягає білий халат. На прийом посадовець іде одразу після основної роботи й у будні працює до пів на дев'яту вечора, а також приймає щосуботи.
Водій-медтехнік розповідає, що люди добре відгукуються про Пасічника як лікаря. Він сам є його пацієнтом приблизно два роки.
«Люди звертаються з різними питаннями як до лікаря, так і до голови. Але в нас більша потреба у сімейному лікарі», – розповідає інша пацієнтка Галина.
Сімейним лікарем Юрій Пасічник працює майже десять років. Навчання в інтернатурі він починав у хірургії, але через невелику перерву в роботі перекваліфікувався. Згодом обіймав керівні посади в медичній сфері району – зокрема, певний час очолював Хотинську лікарню. Зараз у Пасічника – майже півтори тисячі підписаних декларацій.
«Населення громади у нас, за статистикою, –12 750. Звичайно, що всіх їх зараз фактично немає. А пацієнтів у мене трохи більше – 1400», – розповів лікар.
Юрій Пасічник каже, ймовірно, ця робота допомогла очолити громаду – люди знали його як лікаря, водночас передвиборчою кампанією часу займатись не було.
Іноді Юрію Пасічнку доводиться поєднувати обидві роботи під час заходів чи похоронів: спочатку він може виступати з промовою, а потім надавати медичну допомогу, якщо на події комусь стало зле.
Крім того, часто і пацієнти запитують щось не лише про здоров’я, а й, наприклад, про земельні чи спірні питання. Голова громади каже, через роботу як сімейного лікаря, люди ставляться з більшою повагою.
«Бо зараз, на жаль, органи місцевого самоврядування – це як бар'єр між державою і людьми. Фактично, люди чимось незадоволені, але вони десь вище це сказати не можуть і виливають це на першу ланку – сільську раду. А оскільки вони знають мене як сімейного лікаря, то більше стримують емоції», – розповідає сільський голова.
Пасічник каже, що досвід роботи головним лікарем допомагав йому краще орієнтуватися в різних питаннях, зокрема економічних. Натомість на посаді голови громади складніше бути компетентним у всіх сферах, особливо в земельній, де потрібно знати багато законодавчих нюансів.
«У медицині почуваюсь більш впевнено. А на посаді сільського голови не можеш бути компетентним у всіх питаннях. Можеш бути поверхнево обізнаним у соціальній сфері, розуміти напрямки. І це нормально, бо не можеш знати все, є спеціалісти, є відділи і так далі. Але все-таки, напевно, на посаді сільського голови працювати важче», – розповідає він.
Раніше колишня голова Вороньківської сільської ради Любов Чешко критично оцінила реформу децентралізації та укрупнення територіальних громад в Україні.
Також Пересопниця – невелике село у Дядьковицькій громаді на Рівненщині, яке знають далеко за межами області. Саме тут 29 серпня 1561 року завершили написання Пересопницького Євангелія – унікальної рукописної пам’ятки, яку називають українською першокнигою. Цьогоріч їй виповнюється 465 років. Водночас тут дедалі менше людей, закритий фельдшерсько-акушерський пункт, скорочується кількість молоді, а багато будинків стоять порожні.
Читайте також:
Коментарі — 0