Владислав Сов’як: Малий та середній бізнес України сьогодні наче воює на два фронти

Що робити підприємцю, якщо він сплачує податки, офіційно наймає працівників, має ліцензії, але в один день втрачає доступ до товару через дії правоохоронців? А якщо експертиза не знаходить порушень, суд стає на бік компанії, а вилучене майно все одно не повертають? Для бізнесу це не просто юридична суперечка, а ризик втратити оборотні кошти, зупинити роботу й зрештою закрити підприємство.

Почесний голова Всеукраїнської асоціації вейпінгу та адвокат Владислав Сов’як говорить про те, як такі ситуації впливають на малий і середній бізнес, чому боротьба з тіньовим ринком, на його думку, нерідко б’є по легальних компаніях і що має змінитися в роботі правоохоронної системи. Вейп-індустрія, яка є для України порівняно молодим ринком і навколо якої поширено багато міфів, в цій розмові – лише один із прикладів значно ширшої проблеми взаємодії бізнесу з державою.

Пане Владиславе, як формується цей новий для України ринок і з якими проблемами стикаються його учасники? Чому саме вейп-ринок вважається настільки тінізованим?

У світі вейп-культура почала активно розвиватися як споживчий ринок лише у 2010-х роках, а в Україні набула більшого поширення на початку 2020-х.

У цей час з’являються легальні компанії молодих людей, які цікавляться вейп-культурою та розраховують, що держава врегулює новий ринок і встановить зрозумілі правила ведення бізнесу.

Але з початком повномасштабної війни оператори ринку побачили, що проблеми наших бізнесів для держави не на часі. Важлива деталь: з 1 січня 2023 року акциз на вейп-рідини зріс із 3 000 до 10 000 грн за літр, тобто більш ніж утричі. Для тютюну підвищення становило 20%. Акцизи на алкогольні вироби зросли мінімально. Дивно, що настільки різко акциз підвищили саме на невеликому за обсягом ринку, який іще формується й не може забезпечити значних надходжень до бюджету.

Навіть в умовах війни компанії-члени Асоціації намагалися працювати, розвиватися, створювати робочі місця та допомагати нашим захисникам.

Ми знали, що частина ринку працює в тіні, але держава в особі представників Бюро економічної безпеки чомусь прийшла саме до тих, хто працює легально.

Найбільш показовим тут є приклад компанії Uvape. Коли на підприємство вперше прийшли представники Бюро економічної безпеки України, здавалося, що вони діють законно й просто мають помилкову інформацію. Слідчі БЕБ отримали доступ до продукції, вилучили її та відправили на експертизу. За її результатами порушень не виявили. Але й продукцію не повернули.

Компанія спробувала продовжити роботу: розпочала процес отримання ліцензії на виробництво в Україні, оскільки власне виробництво в країні практично відсутнє. Паралельно офіційно імпортувала продукцію. Сподівалася, що держава буде сприяти детінізації ринку та подоланню нелегального обігу.

Однак усе відбувається зовсім інакше.

Саме такі компанії, як Uvape, – офіційно зареєстровані, з відкритими адресами, ліцензіями, офіційно працевлаштованими працівниками та п’ятимільйонними донатами на ЗСУ – і стають основними мішенями для перевірок БЕБ.

Оператори легального ринку вейпінгу не проти перевірок і завжди відкриті до них. Інша річ, коли товар вилучають, передають на експертизу, вона не виявляє порушень, але продукцію власникам не повертають. І це не поодинокий випадок. Із безпідставним, на нашу думку, вилученням товару та його неповерненням попри висновки експертів стикаються українські підприємства в різних галузях, а не лише учасники нішевого ринку вейпінгу.

Звідки ви маєте таку інформацію? Адже це дуже гучні звинувачення.

Як юрист я постійно аналізую практику та обмінююся досвідом із представниками інших галузевих асоціацій малого та середнього бізнесу, які судяться в аналогічних справах. Так само вони виграють справи й отримують підтримку Ради бізнес-омбудсмена України. Проте товар їм, як і багатьом іншим підприємцям, не повертають.

Якщо малий та середній бізнес України перебуває в заручниках у зв’язку з подібними діями контролюючих органів, чому він мовчить?

Мій особистий досвід як представника невеликого бізнесу та правника співзвучний з оприлюдненими результатами досліджень.

Нещодавно Федерація роботодавців опублікувала результати опитування бізнесу щодо практики податкового контролю. Дослідження провели за підтримки Ради з питань підтримки підприємництва при Президентові України.

За результатами опитування, 75% респондентів назвали фіскальну спрямованість перевірок однією з головних проблем, а 84% — непрозорий відбір підприємств для перевірок.

Рада бізнес-омбудсмена зі свого боку констатує, що частка скарг на БЕБ не зменшилася, попри те що новий очільник Бюро економічної безпеки України у 2025 році заявляв і продовжує заявляти про відмову від каральних методів взаємодії з бізнесом та поглиблення діалогу з Радою бізнес-омбусмена.

І це лише дані Ради бізнес-омбудсмена, які не охоплюють усіх випадків, адже повноваження Ради дають їй змогу розглядати не всі скарги.

І це лише частина проблем. З одного боку, малий та мікробізнес зазнає прямої та опосередкованої шкоди від війни, з іншого – потерпає від корупції й тиску з боку державних органів, зокрема контролюючих. Український бізнес наче змушений відбиватися на два фронти.

Широкий спектр перешкод для підприємців фіксує державний портал «Дія.Бізнес». Самі проблеми визначено точно, проте, з мого досвіду, частка тих, хто з ними стикається, вища, ніж зазначено в дослідженні. Адже опитування не завжди дають змогу повною мірою оцінити масштаб проблеми.

Давайте від узагальнень перейдемо до конкретики. Який ваш особистий досвід взаємодії з контролюючими органами? Які саме проблеми, з якими ви зіткнулися, типові для вашого сегмента ринку?

Чому тільки для нашого сегмента? Як юрист можу сказати: наші проблеми характерні й упізнавані для всього малого та середнього бізнесу.

Повернімося до кейсу з Uvape. Попри те, що висновки експертизи й рішення суду були на  користь компанії, товар їй так і не повернули. Зрештою, строк його придатності минув.

Відстоюючи свої права в судах, команда продовжувала працювати: сплачувати податки, виплачувати зарплати.

У 2025 році, ще до призначення нового очільника БЕБ, до компанії прийшли знову. Uvape офіційно зареєстрована, не ховається й не змінювала адресу. Представники БЕБ приходять і вилучають… увесь товар. Не лише той, який нібито хочуть перевірити, а й продукцію, до якої, на нашу думку, немає жодних підстав висувати претензії. Зокрема, товар, який за законом не є підакцизним. Слідчим байдуже! Усе, що є на офіційно зареєстрованому складі, вилучають.

Компанія розраховувала, що після експертизи товар повернуть. Як юрист я розумію: саме так ця процедура й мала б працювати. Але нічого подібного не сталося!

Наскільки така ситуація типова? Українська юридична спільнота, Рада бізнес-омбудсмена та бізнес-асоціації вказують на системну проблему: власники не можуть повернути вилучене майно навіть після відповідних судових рішень. На мою думку, це свідчить про глибоку кризу правоохоронної системи та механізмів виконання судових рішень.

Тисячі малих і середніх компаній щороку стикаються з тим, що майно після вилучення правоохоронцями фактично зникає. Або ж повернення товару, обладнання чи готівки блокують на невизначений строк – навіть після скасування арештів чи ухвалення виправдувальних вироків.

У деяких випадках після тривалої судової тяганини бізнес отримує рішення на свою користь, але повертати вже нічого: товар зіпсувався.

Крім того, правоохоронці використовують прогалини в Кримінальному процесуальному кодексі України (КПК) та так звану «карусель арештів». Коли суд зобов’язує повернути товар, прокуратура може відкрити нове кримінальне провадження й ініціювати повторний арешт того самого майна. Так трапилося і з Uvape, і з тисячами інших українських компаній, які працюють у законному полі України.

Важко навіть порахувати, скільки українських підприємств після таких маніпуляцій повністю зупиняють роботу через нестачу обігових коштів.

Проблема в тому, що, за нашими даними, слідчих не притягують до відповідальності, навіть дисциплінарної, за невиконання судових ухвал. Теоретично можна подати скаргу до Державного бюро розслідувань, і це робиться. Але там перевантажені справами й, наскільки ми розуміємо, зосереджуються на наймасштабніших, особливо загрозливих для держави.

Як за цих обставин має діяти бізнес?

Коли справи в судах виграно, але виконання рішень саботують, компанії звертаються до Ради бізнес-омбудсмена. Uvape також звернулася й отримала підтримку. У БЕБ пообіцяли повернути товар. І вгадайте що? Не повернули.

Також можна звернутися до Офісу Генерального прокурора зі скаргами на бездіяльність місцевих прокурорів і слідчих. Однак останні події, пов’язані з генеральним прокурором та його оточенням, не додають мені впевненості, що такі звернення забезпечать дотримання закону.

Щодо вейп-ринку, то складається враження, що відбувається системне витіснення всіх компаній, які намагаються працювати чесно.

Це не поодинокі випадки, а загальна картина. За даними Асоціації, лише протягом березня–травня 2026 року в одному з південних регіонів суд виніс сотні ухвал на обшук, на підставі яких по всій країні вилучали майно підприємств «під чисту». При цьому, чи може воно стосуватись розслідування чи ні, нікого не цікавить. Водночас, за спостереженнями Асоціації, такі дії стосуються передусім тих, хто працює легально й не приховує адреси, тоді як «чорний» ринок здебільшого лишається поза увагою. Інший приклад тиску: в одному з обласних центрів підприємці розповідають, що їх спонукають укласти угоду про визнання вини зі слідством, інакше на час розгляду справи їхні рахунки та майно можуть заблокувати. Ми не називаємо конкретних компаній і посадовців, але готові передати цю інформацію компетентним органам.

Є думка, що тіньовий вейп-бізнес зосереджений в інтернеті. Ви погоджуєтеся?

Якщо ви запитуєте, де переважно продають нелегальні товари, то передусім ідеться про інтернет. Проте поділ на онлайн та офлайн не означає чіткого розмежування нелегальної й легальної торгівлі. Важливо враховувати й територіальні відмінності.

Є міста й області, де досить уважно ставляться до виявлення нелегальної продукції. Там знайти в офлайн-магазинах товар без належного акцизного маркування практично неможливо. А є території, де закривають очі на продаж підакцизних товарів без сплати акцизу навіть в офлайн-магазинах.

Якщо говорити загалом про Україну, нелегальним продавцям значно простіше торгувати в інтернеті.

Чи помітили ви позитивні зрущення після призначення нового очільника Бюро економічної безпеки України Олександра Цивінського?

Ті, хто, як і наша Асоціація, боровся за чесні, прозорі та законні правила гри на ринку, з ентузіазмом сприйняли призначення нового директора БЕБ. Ми пов’язували з ним надії на зміни: він обіцяв розібратися в ситуації з цим сегментом.

Ба більше, ми погоджуємося з директором БЕБ, що ринку потрібні зрозумілі правила та реальні умови для ведення бізнесу «по-білому». Водночас він говорить і про посилення відповідальності за нелегальний обіг. Ми вважаємо, що вона має стосуватися саме нелегальних гравців, а не тих, хто працює легально.

Проте, на жаль, реальна практика слідства в БЕБ не змінилася з часів його попередника.

Нещодавно директор БЕБ Олександр Цивінський повідомив, що за результатами першого етапу атестації 74% керівників центрального апарату та територіальних управлінь Бюро звільнилися або не пройшли атестацію (з 50 посадовців атестацію пройшли 12).

Він пообіцяв, що за її результатами керівний склад буде оновлено. Однак для ефективних змін необхідна переатестація всіх працівників правоохоронного органу.

Ми готові сприяти прозорості цього процесу. Зокрема, можемо надати всю документацію щодо дій слідчих, які вели справу Uvape: висновки експертів, судові рішення та інші матеріали.

Розуміємо, що в БЕБ гострий дефіцит кадрів. Але це не привід залишати на посадах людей, які, на нашу думку, відверто й систематично порушують права українського бізнесу.

Ви наполегливо доводите, що насправді триває цілеспрямоване нищення легального сегмента молодого ринку. На чому ґрунтується ця оцінка ми вже почули. Але завжди має стояти питання: кому це може бути вигідно?

Розділімо це запитання на дві частини. Спершу поясню, чому вважаю, що спроби створити новий цивілізований ринок системно придушують.

По-перше, «чорний» ринок процвітає, тоді як тих, хто щосили намагається працювати легально попри недопрацьоване законодавство, нищать перевірками та, на нашу думку, необґрунтованими вилученнями товару. За спостереженнями Асоціації, вилучення відбуваються по всій країні, але нелегальних гравців вони зачіпають значно рідше. Нелегальні склади знайти складніше, але можливо. Учасники ринку, зацікавлені в чесній роботі, готові допомагати правоохоронцям і повідомляти адреси таких складів.

Крім того, з огляду на обсяги нелегальної продукції виникає запитання: як вона потрапляє в Україну через митницю? Погодьтеся, це запитання звучить радше риторично.

По-друге, через невпорядкованість ринку в медіа з’являється недостовірна інформація. Частина повідомлень, на мою думку, має маніпулятивний характер. А оскільки фахівців, які добре знаються на цій новій сфері, небагато, міфи легко поширюються. Є також публікації, які ми вважаємо замовними й спрямованими на дискредитацію учасників ринку.

Наприклад, в одному з широко цитованих досліджень ринку, на нашу думку, допущено чимало помилок у визначенні об’єкта дослідження. Зокрема, до категорії «електронні сигарети» зараховано і одноразові пристрої з рідиною, і пристрої без неї.

Поясніть простими словами для тих, хто не курить, але цікавиться проблемами бізнесу.

Для тих, хто не знайомий із темою, наведу аналогію. «Одноразку» можна порівняти з готовим до споживання тютюновим виробом: вона містить рідину, щодо якої виникає питання сплати акцизу. Натомість окремий пристрій без рідини — це, умовно кажучи, сучасний аналог козацької люльки. Саме цю відмінність, на нашу думку, не врахували в дослідженні.

Об’єднання таких товарів в одну категорію призвело, на наше переконання, до завищеної оцінки обсягу «чорного» ринку. Насправді він великий, але не охоплює весь ринок.

По-третє, наведу приклад з нашої практики. Протягом кількох місяців магазини бренду Uvape зазнавали регулярних нападів «тітушок». Нападники били працівників –  переважно жінок – і пошкоджували майно.

Було зафіксовано близько 200 нападів, які навіть не намагалися замаскувати під громадський протест. Це були погроми, що завдали значних збитків. Компанія зверталася до поліції, але там не захотіли об’єднати всі справи в одне провадження. Лише у двох випадках дії нападників кваліфікували як хуліганство.

Системність цих нападів дає нам підстави підозрювати наявність замовника. Проте, за нашими спостереженнями, можливу організованість нападів належним чином не розслідували.

Це частина ширшого тиску на галузь, який ми бачимо в різних регіонах.

Повернімося все ж до ключової частини запитання: кому може бути вигідно нищити легальний вейп-ринок?

Тут доречна аналогія з Великою Британією. Там, як і в США, ринок почав розвиватися приблизно на десятиліття раніше, ніж у нас. Тому досвід його становлення показовий.

У Британії вейпінг від початку активно позиціонували як альтернативу курінню тютюну, і, природно, тютюнові гіганти розпочали боротьбу – як відкриту, так і з використанням маніпуляцій.

За даними Управління національної статистики (ONS), у 2025 році курило 9,8% дорослих британців – це найнижчий рівень за весь період спостережень. На мою думку, британський ринок – один із найбільш урегульованих у Європі.

Переконаний, що й в Україні тютюнові компанії вбачають у вейп-індустрії конкурента. На мою думку, вони побоюються поступового скорочення своєї цільової аудиторії.

Тоді наступне питання. Навіщо гігантам боротися, якщо з їхніми ресурсами можна самим вийти і на цей фактично суміжний ринок?

Відповідь проста, і вона складається з двох частин: досвід і специфіка українського споживача.

Ніхто не казав, що великі гравці не намагалися вийти на цей ринок. Проблема в тому, що їхній формат подачі рідини не влаштовує кінцевого користувача. Це заправлений картридж, який підходить лише до певного пристрою. Сам картридж перезаправити не можна. Тобто людина прив'язана до одного виробника: і до пристрою, і до рідини.

З відкритими системами все інакше. Користувач може взяти пристрій від одного виробника, а рідину обрати будь-яку або замішати самостійно. Складові для цього не обмежені в обігу. Для великих компаній така логіка невигідна: їм потрібно продавати власні картриджі й утримувати споживача саме завдяки цій замкненості.

Схожі закриті системи вже вивели на ринки Європи. Але там споживач менш залучений у вейпінг, і такої альтернативи, як в Україні, немає. В Україні ж люди охоче змішують рідину самі, бо це дає можливість обрати смак самому. Не варто забувати і про економію та субкультурну складову: незамішані компоненти з яких виготовляється рідина не є обмеженими в обігу(позиція стосовно роздрібного продажу нікотину в українському законодавстві є не до кінця врегульованою).

Тому, на мою думку, сценарій такий: власні картриджі, економічне витіснення альтернатив, скорочення кількості незалежних магазинів і продаж у власному ритейлі. Усе, що не вкладається в цю модель, дедалі частіше подають як «незаконне» чи «неправильне». А ринок, який уже сформований, переходить з одних рук в інші.

За неофіційною інформацією, активну реалізацію такого сценарію планують у 2027 році. Під закриті системи нібито навіть хочуть знову змінити законодавство і дозволити ароматизовані рідини.

Якою ви бачите дорожню карту детінізації вейп-ринку?

Всеукраїнська асоціація вейпінгу, переконаний, що й інші галузеві об’єднання, виступає за прозорі та юридично чіткі правила роботи ринку.

Для цього необхідно доопрацювати національне законодавство. Наші юристи готові допомогти, спираючись на результати вивчення законодавства США, Великої Британії та інших країн.

Ми готові підтримувати правоохоронні органи, зокрема БЕБ, у боротьбі з чорним ринком. Водночас вимагаємо діяти законно. 

І тут усе залежить не тільки від роботи окремих органів, а й від політичної волі. Держава має ставитися до малого та середнього бізнесу як до своєї опори й не підміняти контроль каральними заходами.

Ідеться не лише про нашу, нову для країни, сферу, а й про всіх, хто своєю працею, сплатою податків і створенням робочих місць підтримує стійкість України.

Інна Михайлівська, для «Главкома»