Данило Гетманцев: «Слуга народу» повинна пляшку виставити НАБУ
«З відставкою Єрмака зникло «злоякісне утворення»»
Політичне угруповання у владі, до якого належить керівник парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, нещодавно святкувало перемогу. Воно суттєво посилило свої позиції після того, як було усунуто багаторічного керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Гетманцев нарікає: поки не всіх представників старої команди, що раніше фактично монополізувала керівництво державою, вдалося вичистити. Проте сподівається на скоре вирішення цього питання, зокрема, і в своїх «профільних» Податковій та Митниці.
В першій частині інтерв’ю з Данилом Гетманцевим мова йшла про його «лівий розворот», наслідки енергоколапсу на виконання бюджету та необхідність реформи пенсійної системи.
У другій «політичній» частині розмови читайте про те, що далі буде з монобільшістю, яка після загибелі депутата Ореста Саламахи досягла критичної межі у 226 депутатів, чи справдився скепсис Гетманцева щодо Юлії Свириденко на чолі уряду та як вже змінила владу відставка Андрія Єрмака.
«Влада відреагувала на «Міндічгейт» не до кінця»
У другій частині розмови поговоримо про політику. Історії з «антинабушним» законопроєктом та «Міндічгейтом» сильно дезорієнтували монобільшість. Потім були викриття, що стосувалися депутатів: зокрема, голови транспортного комітету Юрія Кісєля та ще кількох нардепів з вашої фракції, останній суперскандал з Юлією Тимошенко. Як всі ці історії можуть вплинути на подальшу роботу Верховної Ради, де часто кожен голос на рахунку?
Масштабні дії НАБУ, спрямовані на протидію корупції в Верховній Раді, можна тільки вітати. Насправді, якщо послухати «плівки Тимошенко», то фракція «Слуга народу» повинна НАБУ пляшку виставити за таку протидію розвалу монокоаліції, якщо це все дійсно відповідає дійсності. І тут мені б особисто хотілося б, аби правоохоронці з’ясували, а хто ж фінансував цей «банкет», тобто скупку голосів, якщо це мало місце.
Головне тільки, щоб ми побачили нарешті вироки суду, а не шоу-програми навколо якихось окремих висловлювань на тих чи інших плівках чи окремих обшуків. Особисто мені, наприклад, цікаво, а що у нас з ексміністром АПК (Миколою) Сольським? Ми його звільнили на підставі того, що йому була пред'явлена підозра у 2024 році. Був величезний скандал, звинувачення, людину позбавили посади та будь-якого політичного майбутнього. А де вирок за півтора року (справу було скеровано до суду 15 січня 2026 року – «Главком»)? Тому треба подякувати НАБУ за те, що вони роблять і що вони стали набагато системнішими, ніж були, але з іншого боку – хотілося б бачити вироки, а не просто шоу.
Не буду якимось провидцем, якщо зазначу, що стан Верховної Ради зараз не є оптимальним. У нас є всім очевидні центробіжні тенденції, і монобільшість, скажімо м’яко, вже не та, що раніше. Тим не менш, проводити необхідні важливі складні рішення, нам все-таки поки вдається. Звісно, корупційні скандали негативно впливають на більшість, і на результати голосувань у Верховній Раді. Але ми не можемо приховувати якісь негативні явища з політичної доцільності, аби просто зберегти більшість. Антикор все одно має працювати.
Тому дійсно ситуація складна, вона погіршується, але це не означає, що ми маємо щось приховувати і не займатися розслідуваннями. Тільки до кінця їх треба доводити.
Чи буде нова коаліція? Ні
Чи загрожує монобільшості розвал, причому вже найближчим часом? Якщо в «Слузі» стане менше 226 депутатів, які наймовірніші сценарії розвитку подій?
Сценарій один, і тут не треба бути провидцем. Якщо у фракції буде менше 226 депутатів, коаліція припиниться. Чи ймовірність така є? Так, охочі вийти є. Їх не так багато, як хтось говорить, але достатньо, щоб коаліція припинилась. Чи буде нова коаліція? Ні. Коаліція можлива лише із фракціями, а з фракціями «Батьківщіна», «ЄС» або «Голос» «Слуга народу» не об’єднається. Чи можливо коаліцію «доточити» за рахунок груп або позафракційних? Можливо, але кожна група на грані припинення за кількістю, і я не знаю жодної причини – а навіщо це групам?
А тепер найголовніше – чи спричинить припинення коаліції політичну катастрофу, якої чекають наші «друзі»? Ні. Коаліція втратить можливість призначати міністрів та уряд. Але відставка уряду не слідує за припиненням коаліції. Це лише зацементує політичний розклад аж до виборів. Тому тим з наших конкурентів, хто прагне турбулентності (а таких достатньо), я би не радив копати в цей бік.
На вашу думку, влада адекватно відреагувала на «Міндічгейт»?
Вона відреагувала, і це важливо. Але відреагувала не до кінця. Люди, пов’язані з оточенням цієї злочинної групи, досі продовжують обіймати свої посади. Процес очищення затягнувся, і його треба прискорити.
Де ці люди залишаються?
Дехто в уряді, дехто в обласних державних адміністраціях.
До речі, про уряд. Коли, торік влітку відбулася його зміна, ви були дуже скептично налаштовані щодо персони нової прем’єрки пані Свириденко. Якої ви зараз думки про неї? Як оцінюєте загалом роботу оновленого уряду за ці пів року?
Те, що відбулося влітку, я б не розцінював як класичну зміну уряду, бо більшість людей в ньому лишилася з попереднього. Та й новий прем'єр також раніше в цьому уряді була. За ці пів року були як позитиви, так і негативи. До негативів, звісно, треба віднести скандал з корупцією в енергетиці. Група, що була в ньому замішана, частково позбулася посад, частково – ще ні.
Позитивом я б назвав довгоочікуваний початок роботи Національної установи розвитку, підвищення зарплат вчителям, запуск страхування військових ризиків, програми підтримки прифронтових регіонів і ще декількох важливих програм.
І, як на мене, важливо, що значно покращилися взаємовідносини між урядом і монобільшістю. У нас запрацювала Рада коаліції – допоміжний неформальний орган, який дозволяє нам комунікувати і приводити до єдиного знаменника всі наші позиції.
Ви так задоволені, бо ви в цій раді – секретар.
Я просто модерую це все. Але дуже важливо, що уряд став дослухатися до депутатів і це пішло на користь. Бо всі програми, про які я казав, були депутатськими, але з тих чи інших причин не підтримувалися попереднім урядом.
Якщо раніше центр прийняття будь-яких рішень у нас концентрувався в Офісі президента, то на сьогодні там лишилися лише стратегічні рішення і те, що стосується війни. А от рішення середньої важливості вже перейшли до Ради коаліції. І це дуже правильно.
«Я б не називав себе заколотником»
Ви були серед тих «заколотників», які влаштували бунт проти Андрія Єрмака, і врешті ваша група святкувала перемогу. Всі ці позитивні моменти у комунікації ви пов’язуєте з його відставкою?
Давайте розберемось у ситуації, а то ви такі терміни вживаєте (посміхається). По-перше, із розслідувань НАБУ випливало, що є певна організована група, яка справляла великий вплив на політику в державі поза конституційними нормами і повноваженнями. Наприклад, той же Міндіч за Конституцією жодних повноважень не мав, а вплив у нього був. Чи потрібно було позбутися такого «феномену» у владі? Я, і не тільки я, а багато моїх колег-депутатів, вважали, що потрібно. І що розслідуванню правоохоронних органів потрібно дати «зелене світло» та зробити відповідні організаційні та кадрові висновки. Це була позиція майже всієї нашої фракції. Зараз ця група, яка скоювала неправомірний вплив, позбавлена таких можливостей. Процес очищення триває і це вже покращило ситуацію.
По-друге, президент отримав більше доступу до різноманітної інформації з різних джерел, які може співставити, і які конкурують між собою. Раніше ж було лише одне-єдине джерело. І це точно пішло на користь.
І я б не називав себе заколотником. Я дійсно виступав проти негативного впливу цієї групи і з певного етапу особисто вимагав відставки Андрія Борисовича. Але це не про персональну перемогу, бо передусім країна перемогла від такого рішення, прибравши «злоякісне утворення», яке гальмувало прийняття надважливих рішень і не генерувало нічого, крім інтриг. Чи зможемо ми вичистити залишки цієї групи до кінця – покаже час.
Отже, щодо Свириденко ваш скепсис розвіявся чи справдився?
Можу сказати, що вона дуже старається. Щось вдається, щось не вдається, але намагається зробити все можливе.
Чи можна казати, що з підвищенням Шмигаля до першого віце-прем'єра його фактично знову висувають на перші ролі в уряді і підпирають ним прем’єра?
Я так не вважаю. Юлія Анатоліївна – самостійна постать, у неї є прекрасний, можливо, навіть найкращий контакт з президентом. І, знаючи Дениса Анатолійовича, можу сказати, що він точно не буде грати в політику та конкурувати з нею за першість. Він взагалі в політичні ігри не грає, і в цьому його велика перевага. Йому точно є чим зараз займатися. Там нема за що конкурувати, бо прем’єрське крісло зараз – це такий дуже сумнівний приз.
Наприкінці минулого року було звільнено голову Комісії з цінних паперів та фондового ринку Руслана Магомедова, якого вважали «людиною Єрмака» і якого ви постійно критикували, а замість нього призначили загадкового бізнесмена Олексія Семенюка. Чи вам відомо, чому саме цю людину, чого від неї очікуєте? І чи будуть найближчим часом організовані нові конкурси до складу комісії?
Нові конкурси точно будуть організовані. Щодо призначення нового керівника комісії – ще точно зарано щось говорити. Але хочу звернути увагу, що і нічого поганого щодо його репутації на ринку сказати теж не можна. Подивимося, як у нього підуть справи.
Не люблю танці на кістках, але в чому була проблема з Русланом Магомедовим? У низькому інтелектуальному та професійному рівні. З одного боку, він сам не міг зробити якісь нормальні зміни, реформи, взяти на себе лідерство в цьому процесі. А з іншого – дослухатися до тих, хто радив і щось пропонував, він теж не хотів.
Навіть до Єрмака?
Навряд чи той щось радив йому стосовно ринку. Відповідно в комісії просто було болото, кладовище, нічого ні в який бік не рухалося. А там потрібна ініціатива, залучення інвестицій, дерегуляція, лідерство, треба наповнити ринок ліквідністю. А для цього потрібно, аби люди дістали з-під матраців гроші. Щоб вони їх дістали, треба відновити довіру до цього ринку, яка була підірвана тією ж історією з «Фрідом фінанс». І навіть якщо (на посаду прийшла – «Главком») людина не з ринку, але в неї є почуття бізнесу і розуміння, яким чином його треба розвивати, у неї все має вийти. Тим більше, що законодавчої бази там достатньо, було б бажання.
Ви до Семенюка вже хотіли з порадами, до яких не дослухався його попередник?
Я не поспішаю з порадами. Людині треба розібратися. Та й не треба переоцінювати мої поради. Переконаний, що на цьому ринку велика кількість спеціалістів, кращих за мене.
«Якщо знадобиться – знову увімкнемо турборежим»
Під час цього інтерв’ю ви вже натякнули, що Бюро економічної безпеки має краще працювати, щоб зібрати той самий «тіньовий» трильйон. У БЕБ минулого року через конкурс не без пригод обрали нового керівника, призначення якого було сприйнято, в принципі, з помірним ентузіазмом. Які у вас вже є претензії конкретно до пана Цивінського?
Я свідомо самоусуваюся від оцінок його роботи, бо насправді позитивів для оцінок мало. Хотілося б більше реальних результатів, а менше піару. Бо поки навпаки – є і зустрічі, і інтерв'ю, і нові прекрасні концепції, а реалізацій нема. Хотілося б навпаки. Але дійсно можливо певні дії вимагають процесуальної підготовки, тому потрібний час і треба почекати ще…
Конкретних питань до нього в мене, може, ще небагато, але вони є. От є керівник територіального управління БЕБ в Одесі (Сергій) Мунтян – ми його на ТСК з економічної безпеки на чому тільки не ловили і вимагали його відставки ще два роки тому. Запитайте одеситів: хто це? Він є справжнім символом системи, яка має піти. Прийшов новий керівник, але Мунтян досі на посаді. Пів року вже. Чому?
Друге питання. У вересні 2024-го року були проведені обшуки в «Ябко». Потім за старою традицією податкової міліції ця справа була, напевно, продана і зам'ята. Але ніхто ж не заважає новому керівнику БЕБ відновити все це, навіть за тими матеріалами, які були зібрані, і довести це до кінця. Бо насправді там все було задокументовано, податкова дала всі дані для цього. Проте цього не робиться.
Третє питання. Я особисто вже кілька місяців тому звернувся з заявою про розслідування кримінальної справи проти мережі «Маркетопт». Була проведена велика робота: мої люди їздили, купували там товари, отримували чеки, там доведена розбивка на 60 ФОПів (схема мінімізації податків – «Главком»), ми співставляли з даними податкової. Тобто своє розслідування зробили. Я випустив «фільм-розпаковку» про цей «Маркетопт». Заяви та всі документи спрямовані в БЕБ. Скільки ще треба часу щоб просто припинити правопорушення? Я вже не говорю про підозри та вироки.
А ви спілкуєтеся з головою БЕБ особисто чи тільки заяви шлете?
Я щоразу скидаю йому СМС з новинами про «Ябко», наприклад.
Єдиною гарантію майбутнього миру для нас є євроінтеграція
Наостанок повернімося до вашого оптимістичного прогнозу щодо настання миру вже цього року (він прозвучав у першій частині інтерв’ю). У такому разі на Україну, скоріш за все, очікують скорі вибори президента і трохи пізніше – парламенту. Що влада ще може встигнути зробити до цього моменту?
Якщо вибори будуть цього року, то нам треба встигнути досягти миру, євроінтеграції і закласти підвалини відновлення. Якщо це все вдасться, буду вважати, що ми точно виконали програму-мінімум. Я вважаю, що взагалі єдиною гарантію майбутнього миру для нас є євроінтеграція. Якщо ми будемо частиною ЄС, у разі нападу буде колективна відповідь, а значить, ризик нападу знизиться. Якщо не будемо – завжди цей ризик лишатиметься.
Ми маємо дотиснути наших поважних європейських партнерів, щоб отримати від них політичне рішення про дату вступу. Нехай це буде 2027 чи 2028 рік, але це буде конкретна дата, з якої ми вже будемо членами ЄС. І буде нашою великою перемогою, якщо це все буде зафіксовано в нашому «мирному пакеті». А імплементацію європейського законодавства ми зробимо так швидко, аби вкластися до цієї дати. Якщо знадобиться – знову увімкнемо турборежим.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0