Голова Запорізької ОВА: Колаборанти з нашими паспортами їдуть у ЄС і отримують допомогу. Це несправедливо

Аналітики прогнозують загострення ситуації на всіх фронтах, зокрема південному. Росія перекидає військову техніку та живу силу із Воронезької області на Бердянськ, посилює свої позиції на запорізькому напрямку. Чи побудовані на підконтрольній території Запоріжжя фортифікації, як виживають під обстрілами містяни і тамтешній бізнес, а також про ситуацію на захопленій ворогом АЕС та решті тимчасово окупованих земель, в інтерв’ю «Главкому» розповів голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров.

«В області близько 400 обстрілів на добу»

Зараз ворог наступає на Харківщині, військові прогнозують наступ росіян на Сумщині та на півдні. Наскільки спокійно у місті Запоріжжя зараз та яка ситуація в області?

Я думаю, що Запорізька область і лінія фронту тут, на півдні, – це один з пріоритетних напрямків для ворога. Після зростання інтенсивності обстрілів Харкова в медійному полі менше чутно про атаки на Роботине, на Старомайорське, але ворог на цих напрямках нікуди не подівся, там тривають бої.

Тож зовсім у нас неспокійно. Якщо ще два-три тижні тому ми фіксували 200-250 обстрілів на добу, то зараз рідко коли буває менше, ніж 400. Маю на увазі обстріли підконтрольної Україні частини Запорізької області. Щотижня, на жаль, ми фіксуємо загибель мирних мешканців, щодня є десятки зруйнованих будинків, споруд тощо.

Чи правда, що змінилося озброєння, з якого росіяни обстрілюють Запоріжжя...

Так, дуже змінилося за останній рік. Якщо раніше накривали область переважно артилерійським вогнем, 70-80% обстрілів, то сьогодні артилерія становить менше 60%, натомість значно зросла кількість ворожих FPV-дронів, «ланцетів» та й інших видів дронів, якими росіяни обстрілюють нашу область.

Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію щодо зведення фортифікацій та закупівель дронів. Вочевидь, це реакція на суспільний резонанс через корупційні дії під час побудови оборонних споруд на Харківщині. Чи слід хвилюватися вашим підрядникам, обласній владі?

По-перше, вважаю, що у тому, що відбувалося в Харкові, більше медійної складової, ніж реальної корупції. Це хочу підкреслити. Військові блогери, які описують ситуацію в Харківській області, підкреслюють, що фортифікації були виконані якісно і в повному обсязі.

По-друге, є чіткий розподіл повноважень: щось будують військові і відповідають за це, щось будують цивільні під замовлення обласних військових адміністрацій і відповідають за це.

Перша лінія оборони, яку будують військові, зводиться впритул до лінії фронту, там немає можливості задіяти важку техніку. Цивільні ж рідко коли будували ближче, ніж за 10 км від лінії фронту, зазвичай такі фортифікації, які зводять цивільні, розташовуються більш як за 10 км від лінії фронту.

Що стосується будівництва на території Запорізької області, то тут зводиться декілька ліній оборони. Близько до фронту будують військові. Ми, в свою чергу, намагаємося з ними взаємодіяти, допомогти, аби вони якісно зробили роботи. Фокусуємося насамперед на строках виконання робіт. І термінів ми дотримаємося. Практично щотижня нашу роботу особисто інспектують народні депутати. Наприклад, близько двох тижнів тому приїздив Віталій Безгін (депутат Верховної Ради України з фракції «Слуга народу» – «Главком»).

У березні ви казали, що маєте побудувати фортифікаційні споруди за два місяці. Завершили вже ці роботи?

Ті роботи, які мали виконати за два місяці, ми виконали. Але будівництво фортифікацій на території Запорізької області – той процес, який ми не збираємося закінчувати. Тобто ми виконали одне завдання, перейшли до другого, потім до третього. Завдання є весь час.

Ми точно будемо будувати більше для того, щоби вороги не думали йти вглиб Запорізької області. Раціонально розподіляємо ресурси. Де є більший успіх у ворога, на тому напрямку ми більше докладаємося. Відповідно, де менша вірогідність прориву, то докладаємо в цьому напрямку менше зусиль.

Звичайно, можливі зловживання з боку підрядників, з боку якихось чиновників під час зведення фортифікацій. Для того, щоби їм запобігти, протягом останніх двох місяців щотижня ми з силовими структурами влаштовуємо масові перевірки всіх підрядних організацій. І нас нехай перевіряють, якщо потрібно, ми відкриті до перевірок.

Якщо пригадати березень і лютий цього року, коли розпочиналися масові будівництва фортифікаційних споруд (у прифронтових та прикордонних з РФ і Білоруссю регіонах – «Главком»), мало хто з підрядників був готовий їхати сюди і будувати. Давайте і на це звертати увагу. Ми їх переконували, вмовляли, що треба їхати до нас, на Запоріжжя.

Люди в Запоріжжі бояться, що ворог зможе підійти настільки близько до міста, що матиме змогу обстрілювати його зі ствольної артилерії, тобто масовано. Що на це можете сказати?

Запоріжжя перебуває за 45 км від лінії фронту, ворог не дістає сюди артилерією. До того ж ми наситили військові частини на запорізькому напрямку дронами, які дозволяють захиститися від ворожої артилерії: за допомогою дронів військові здійснюють вогневий контроль на 10 км вглиб фронту. Між тим розуміємо: будь-яке просування ворога буде створювати йому умови для використання артилерії для знищення міста Запоріжжя.

Минулого тижня міський голова Харкова Ігор Терехов озвучив ідею побудувати в Харкові підземне місто. Чи потрібне підземне місто Запоріжжю і наскільки реально таку ідею реалізувати?

Рік тому я був з робочим візитом у Гельсінкі, у Фінляндії. І був здивований, наскільки в них системно, ґрунтовно і фундаментально побудована кластеризація цивільного захисту для того, щоб розмістити під землею не третину міського населення, не половину міста в укритті, а удвічі більше людей, ніж саме місто, аби і з інших місцевостей приїздили люди в укриття. Саме тому ми вже розпочинаємо масове будівництво підземних укриттів, бомбосховищ. До кінця року багато чого побудемо. Але не йдеться про окреме підземне місто.

«Спілкуючись з бригадами, розумію основну їхню потребу – це люди»

18 травня почав діяти новий мобілізаційний закон. Скільки людей у вашій області встигли оновити дані? І яким є мобілізаційний ресурс регіону?

Мобілізаційний ресурс Запорізької області – десятки тисяч людей. Дані оновлюються у ТЦК, ЦНАПах і онлайн. Процес оновлення триває.

Скільки людей заброньовано від мобілізації і чи є брак працівників у різних сферах? Вже є в Україні приклади, коли підприємства запрошують жінок на посади, на яких зазвичай працюють чоловіки. Як багато таких випадків у Запоріжжі?

Робота обласної влади – це також шукати баланс, бути буфером. З одного боку, у військових є завдання якомога більше людей мобілізувати. З іншого боку, перед підприємством стоїть завдання якомога більше людей забронювати, і це не завжди виправдано і, відповідно, ефективно з точки зору інтересів держави. Тому ми шукаємо баланс, бо якщо не будуть працювати підприємства, не розвиватиметься економіка у регіоні, ніяк буде підтримувати фронт.

Спілкуючись з бригадами, я чітко розумію основну їхню потребу – це люди. З іншого боку, чи є брак працівників на підприємствах? Так, він є. Чи критичний він сьогодні для функціонування економіки області? Ні.

Через велику кількість мобілізованих та тих, хто виїхав, є дефіцит працівників лікарень, комунальних підприємств, будівельників

Мер Івано-Франківська Руслан Марцинків каже, що у його місті не вистачає комунальників, бо 300 працівників вступили до лав ЗСУ. У Запоріжжі в яких галузях відчувається найбільший брак працівників?

Звичайно, в комунальній службі. Але коли пан Марцинків говорить про проблему з людьми, то маємо розуміти, скільки переселенців приїхали до Івано-Франківська, і який пласт у нього людей, аби вибрати працівників для комунальних служб. Тим часом із Запоріжжя виїхало дуже багато мешканців через те, що у місті просто небезпечно. І це попри те, що всюди в країні іде мобілізація. Тому сьогодні Запоріжжя є в значно скрутнішій ситуації, і для нас баланс між мобілізацією і економікою є вкрай важливим. Проте мобілізація є пріоритетом.

Щодо дефіциту працівників у бюджетній сфері, то він є, починаючи зі співробітників лікарень і закінчуючи комунальними підприємствами.

Минулого тижня ми проводили нараду із ЖКГ і побачили, що брак працівників збільшується. Є брак будівельників також.

Станом на початок весни цього року в Запорізькій області було зареєстровано понад 230 тис. переселенців. Скільки зараз? Де переважно ці люди проживають, чим займаються?

Приблизно та сама кількість переселенців і є, тобто 230 тисяч. З них 120 тисяч до 1 березня цього року отримували допомогу. Після березня 40 тисяч переселенців продовжують отримувати допомогу від держави, а ще 40 тисяч мали можливість подати документи, оновити дані для продовження отримання допомоги. Певно, і вони отримуватимуть.

Хтось з переселенців працює онлайн, хтось працює, наприклад, у школі, у держорганах, дехто намагається відновити власний бізнес. Комусь ми допомагаємо з навчанням, відправили на курси перекваліфікації, аби люди нову спеціальність мали. Та головне питання ще не вирішене – це житло. Для нас його вирішення – пріоритет. Думаю, що до кінця року зможемо побудувати для цих людей нове житло. Принаймні для декількох сотень найбільш соціально незахищених сімей.

Раніше ви говорили про намір відновити зруйновані у Запоріжжі багатоповерхівки. Але чи є сенс це робити до завершення війни, коли Росія продовжує руйнівні обстріли?

Знаєте, це теорія розбитих вікон. Ми все маємо швидко відновити. Якщо сьогодні в Запоріжжі не відновлюються будинки, які ворог зруйнував, то уявляєте, який настрій буде у 700–800 тис. містян, котрі тут постійно проживають? Тож маємо показувати, що ми сильніші за ворога і точно відновимо. І вже це робимо.

«За два роки війни 180 компаній пішли із Запорізької області»

Скільки інвестицій залучено у місто під час війни? І як заохотити підприємців вкладати кошти у Запоріжжя, якщо ворог руйнує бізнеси в найближчих до фронту містах України, свіжі сумні приклади – друкарня Vivat і магазин «Епіцентр» у Харкові?

Є у Запоріжжі пільгове кредитування. Це кредити під 5-9%. Також ми розуміємо, що після перемоги, після деокупації захоплених нині росіянами районів Запорізької та Херсонської областей це буде величезний ринок для відновлення економіки. Ті підприємці, які зараз до нас прийдуть, матимуть опісля конкурентні переваги. У цьому їх переконуємо.

З іншого боку, за два роки повномасштабного вторгнення приблизно 180 компаній пішли із Запоріжжя, Запорізької області. І сьогодні наша мета – комунікувати з ними, аби повернути.

Наскільки це велика частка бізнесу, що раніше працював в області?

Це майже всі компанії-експортери з валютною виручкою. Маємо проблему з виведенням валюти з області. Як ви знаєте, наш ворог вніс Запорізьку область до своєї Конституції. І сьогодні європейським, американським банкам не чітко зрозуміло, чи фірма знаходиться на окупованій території області, чи на неокупованій.

Тому сьогодні ми проводимо масштабну роботу з міністерствами, відомствами, Нацбанком, Єврокомісією для того, щоб виробити розумний алгоритм дій. Бо зараз банк заморожує кошти, запитує безліч документів для того, щоби йому підтвердили, що дійсно компанія перебуває на неокупованій території нашої області. А для бізнесу швидкість – це гроші. Затягування з проходженням платежів спричинює збитки.

Які важливі бізнеси змушені були піти із Запоріжжя?

Усі крупні заводи, в яких тут виробничі потужності, залишилися. Пішли з області торговельні компанії, виробники хліба, продуктів харчування, продавці металопродукції. Їх досить багато, вони сплачували сотні мільйонів гривень податків.

Поки що ми не можемо домовитися з McDonald`s, щоби вони повернулися до міста. Переговори тривають. Із Запоріжжя вийшов Auchan, у них щось не складалося з економікою.

«Малоймовірно, що окупанти запустять Запорізьку АЕС»

Про окуповані території. Greenpeace каже, що Путін готується запустити Запорізьку АЕС. Ознакою цього є намір росіян побудувати новий насос на станції. Нібито документи, які про це свідчать, Росія надала в МАГАТЕ. Окупанти запустять реактори? І якщо це станеться, які загрози для регіону ви бачите?

Думаю, малоймовірно, що запустять АЕС. Бо для того, щоби Запорізька АЕС запрацювала, вона має кудись постачати свою електроенергію. А все, що розташовується навколо станції, зокрема лінії електропередач, перебувають під вогневим контролем наших Збройних сил. Тож без погодження з української стороною ворог не зможе запустити Запорізьку АЕС. А погодження навряд чи буде. Станція стане до роботи, коли вона повернеться під український контроль.

Скільки людей працюють на станції зараз? Це українські фахівці?

Працюють люди, які погодилися взяти російські паспорти і підписати контракт з «Росатомом». Ми не можемо звинувачувати цих людей, бо більшість з них це роблять не з власної ініціативи, а з примусу. Загалом тисячі людей залишаються на станції. Ті, хто не погодився брати російський паспорт, на станції не працюють.

Також величезна кількість людей, які приїжджають з Росії, працює вахтовим методом. Їх на АЕС уже більше, ніж тих українців, які співпрацюють з окупанатми. Якщо ворог хоче запустити станцію, то має ще більше людей з Росії привезти, побудувати додаткове устаткування, яке може компенсувати втрати води та електроенергії через руйнування Каховської ГЕС. Все це – робота не на місяць і не два.

Усім, хто хотів виїхати з окупованої території, з Енергодара, ми допомогли це зробити, хоч це було нелегко, бо за переміщенням цих людей стежили. Є такі спеціалісти, які продовжили працювати у структурі «Енергоатома» на інших електростанціях країни. Хтось виїхав закордон до рідних. А є й такі, хто залишився в окупованому Енергодарі, але не працює на станції.

Величезна кількість людей з Росії працює на Запорізькі АЕС вахтовим методом. Їх більше, ніж українців

Скільки людей залишилося в Енергодарі та як окупанти поводяться з місцевим населенням?

Поводяться так само, як і в інших окупованих містах, тобто влаштовують терор. Найсильніший він у Мелітополі, бо росіяни це місто обрали столицею окупованої частини Запоріжжя. Фіксуємо, що нині там почастішали випадки викрадення людей, тортур. Є величезна кількість людей, яких вважаємо зниклими безвісти, – таких понад 1000.

Чи відомо, скільки на окупованому Запоріжжі катівень?

Десятки. Декілька в Мелітополі та Мелітопольському районі. Є в Бердянську, Енергодарі, Токмаку.

Коли українці деокупували Херсон, виявилося, що ворог полював насамперед за активістами. На окупованому Запоріжжі також такий принцип?

У Херсоні трохи інша ситуація, бо окупація міста тривала пів року. Там дійсно проукраїнських активістів затримували першими. Те, що відбувається на окупованому Запоріжжі сьогодні, – геть інша ситуація. Окупанти викрадають будь-яких людей для того, щоб налякати інших. Ціль – залякати якомога сильніше. У полоні з людей знущаються, звинувачують у тому, що вони працюють в інтересах України.

Росіяни будували залізницю вздовж Азовського моря. Вже добудували? Як, на вашу думку, її наявність може позначитися на ситуації на фронті?

Ні, ще не збудували. Залізницю прокладають як альтернативу Керченському мосту. Будівництво відбувається з двох боків. Хотілося би, щоб до того, як її добудують, ми деокупували наші землі. Звісно, ця залізниця дозволить ворогу покращити логістику і це дуже ускладнить роботу нашим військовим. 

Ви раніше обіцяли «Главкому», що візьмете в роботу питання позбавлення українського громадянства колаборанта Балицького. Чи просунулося вирішення цього питання і чи говорили ви на цю тему з президентом?

Ми говорили про це не лише з президентом, говорили з правоохоронними структурами. Сьогодні існує величезна несправедливість, а саме: колаборанти, які живуть на окупованих територіях, можуть легко користуватися двома паспортами, в тому числі паспортом громадянина України, і вільно подорожувати країнами ЄС. Вони можуть прийти до українського диппредставництва будь-де, переоформити паспорт, наприклад. Ось це мене більше турбує.

Слід думати, яким чином забрати в колаборантів можливості, скасувати дію паспортів тих громадян, хто не верифікував свої дані на підконтрольній Україні території.

На сьогодні винесено сотні підозр щодо колабораційної діяльності і є десятки вироків щодо колаборантів. Але ж їх, колаборантів, – не сотні, а тисячі. Правоохоронна система не справляється, вона обмежена.

Є серед зрадників, колаборантів такі, хто і соціальну допомогу отримав в Європейському Союзі. Правоохоронці встановлюють такі факти, щоб у подальшому всі відповіли за скоєне з Батьківщиною.

Ви заявили під час форуму «Запорізька платформа 2024», що збираєтеся встановити у Запоріжжі 500 камер відеоспостереження з можливістю розпізнавання облич, аби викривати диверсантів і колаборантів. Але ж на початку повномасштабної війни від спеціалістів IT-галузі лунала критика: мовляв, через те, що ворог мав доступ до значної кількості відеокамер, він міг відстежувати влучність своїх обстрілів. Де гарантія, що доступу до цих камер не матимуть росіяни?

А ті айтішники, які критикують, скільки камер відеоспостереження змогли зламати в Ростові, у Москві? 

Звичайно, ми маємо міркувати про те, як ефективно захистити наші системи, бази даних, реєстри, в тому числі доступ до відеоспостереження.

Давайте подивимося на ситуацію з іншого боку. Сьогодні в Києві встановлені тисячі камер, у Запоріжжі – сотні. Все що ми хочемо, – так це те, щоб ці камери були сучаснішими і кориснішими.

Фермери працюють безпосередньо біля лінії фронту – у Гуляйполі, Оріхові

Скільки сільськогосподарських земель в області є недоступними для користування через бойові дії?

Працюють фермери безпосередньо близько до лінії фронту. У Гуляйполі, в Оріхові працюють.

Раніше, до повномасштабної війни, на Запоріжжі було 1 млн гектарів посівних площ, нині – приблизно 250 тисяч га. Працювати складно, бо логістика ускладнена, вартість продукції через це вища.

До речі, яким, на ваш погляд, має бути майбутнє Каховського водосховища? Експерти кажуть про японський досвід, за яким слід перейти від великих водосховищ до менших, на меншій площі, але глибших. Ви поділяєте таку думку?

Без відновлення системи меліорації ми не зможемо побудувати якісну систему сільського господарства. Ще до початку повномасштабного вторгнення в області був план модернізації системи меліорації. Будемо до цієї ідеї повертатися. Щодо самого водосховища, то це питання радше до профільних міністрів.

Михайло Глуховський, «Главком»