Олексій Оржель: Новий тариф на електроенергію не відповідає реальності – він має бути удвічі вищим

В інтерв’ю «Главкому» екс-міністр (2019-2020) енергетики України Олексій Оржель розповів, чому не вдається запровадити санкції проти «Росатому», скільки грошей Росія отримує з продажу нафти і газу, чи можливо ввести зараз повне нафтове ембарго і чи готова Україна до наступного опалювального сезону.

«Інтереси «Росатома» захищає Угорщина»

Чи досягли нафтові та газові санкції проти РФ своєї мети? Скільки недоотримує бюджет агресора порівняно з минулим роком?

Розпочнімо з того, чи співпадають українські інтереси із загальносвітовими у контексті впровадження санкцій. Україна була зацікавлена максимально обмежити надходження грошей від нафти та нафтопродуктів у ворожу казну. Як і від газу. Зі свого боку світова спільнота пильно стежить, щоби введення обмежень в енергетичному секторі не вплинуло негативно на ціни.

Безумовно, ми би хотіли більше санкцій, проте і так звані «стельові ціни» теж працюють. Ціна у $60 за барель для російської марки Urals це підтверджує. Ми маємо ще один фактор, який впливає на ситуацію – це зменшення ціни на Brent. На сьогодні ця марка нафти коштує приблизно 75$. А от Urals торгують зараз навіть подекуди нижче за 60$ за барель.

Але рашисти збільшили свої нафтові прибутки шляхом збільшення обсягів експорту. З іншого боку, якщо раніше нафта приносила 35-37% від загальних бюджетних доходів, то зараз нафтові доходи РФ складають вже 26-27%. З їхніх документів ми бачимо, що закладений на рік бюджетний дефіцит вже перевершує їхні очікування на 25%. Однак, треба сказати, що агресору поки вдається перекривати цю недостачу за рахунок прибутку з нафти та нафтопродуктів.

Також Кремль втратив можливість заробити на продажу 155 млрд кубометрів газу, які мали проходити «Північними потоками». Конкретно кажучи, з 11-13% доходів, які приносив у бюджет природній газ, заробітки рашистів упали ледь не вдвічі.

Чому так важко просуваються санкції проти «Росатома»? Хто зацікавлений у гальмуванні?

Інтереси «Росатома» щосили захищає Угорщина.

«Росатом» тисне на країни, де розташовані його підприємства. І, насправді, залежність від атомної енергії у світі навіть більша, ніж залежність від газу чи нафти. Побудувавши об’єкти атомної генерації і цим самим створивши залежність від встановленого обладнання, Росія отримала важелі тиску на країни.

Атомна експансія, яку проводить Росія, продаючи атомні блоки власного виробництва, можлива завдяки міждержавним угодам. Через це накладання санкцій на «Росатом» стає дуже серйозним викликом. Зрештою і у нас використовується ядерне паливо російського виробництва. Ми переходимо на паливо Wastinghouse (японо-американська електротехнічна і ядерноенергетична компанія, – «Главком»). І треба знайти альтернативні джерела постачання запчастин для АЕС. 

Не можна не критикувати «Енергоатом». У нас досі ще не введено в експлуатацію Централізоване сховище ядерного палива – автономна ядерна установка, призначена для тривалого зберігання відпрацьованого ядерного палива з енергоблоків Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської АЕС. Ми дуже довго сплачували великі гроші рашистам за зберігання відпрацьованого ядерного палива («Схеми» два роки тому з’ясували, що незадовго до повномасштабного вторгнення Росії, Україна продовжувала платити ворогу близько $200 млн за зберігання відпрацьованого ядерного палива щорічно, – «Главком»).

Тож дійсно, санкції на «Росатом» треба накласти. Водночас нам треба думати, як звести нанівець вплив «Росатому» в Україні.

Чи досі діють російські лобісти у сфері енергетики у європейських країнах?

Активно лобіюють російські енергетичні інтереси представники угорських державних нафтопереробних компаній. Вони максимально зацікавлені у сировині з Росії. Портової інфраструктури в Угорщині немає і вона через це потрапляє у залежність від інших країн.

Зараз угорці залежать від нафтопроводу «Дружба». «Газпром» намагався викупити частину їхньої інфраструктури. Щоби внаслідок цього виникли угорсько-російські підприємства. Спільна з росіянами власність, зацікавленим у веденні такого підприємництва державним угорським структурам можливість користуватися російською портовою інфраструктурою. Передовсім, щоб транспортувати нафту і нафтопродукти морем. Знайшовши таким чином альтернативу «Дружбі». Інтереси їхні активно обстоювали пов’язані з ними угорські політики. Та після припинення роботи Північних Потоків, угорські еліти вже не так ревно боронять енергетичні інтереси Росії у себе в країні. Бо ж бачать, що участь росіян у роботі угорських підприємств створює загрозу для останніх.

Тож тепер росіяни йдуть з величезного газового ринку і, скоріш за все, назавжди. Принаймні поки їхня держава не припинить бути такою, як зараз.

Чи є політична воля країн ЄС повністю заблокувати збут російських нафтопродуктів на європейські ринки?

Санкції накладені. Але відомо, що російську нафту змішують з нафтою з інших країн і продають вже не як російську. І у результаті нафтопродукти на папері можуть бути грецькими або й словенськими. Та якими завгодно! Тобто росіяни знаходять, як обійти санкції.

Повне ембарго було на порядку денному під час суперечок довкола 11 пакету санкцій ЄС. Та його серйозно ніколи не розглядали. За оцінками авторів 11 пакету, добровільне ембарго (відмова всіх західних союзників від російської нафти без приписів, на добровільних засадах) мало позбавити росіян можливості продавати нафту на західні ринки.

Але цього так і не сталося. Різні види марки Urals продаються у різних точках. Допоки ще існують обхідні шляхи, ембарго як таке не стоїть на порядку денному. Єдиний спосіб щось змінити – це максимальне відстежування обігу нафти і нафтопродуктів. Європейці та американці над цим міркують. Намагаються зрозуміти, де є зловживання.

Російська нафта просочується на європейські ринки у вигляді суміші

Фото: Financial Times

Що треба зробити, аби перекрити ринок так званої змішаної російської нафти?

В Україні для цього написали просту постанову, яка забороняє розмитнювати російську нафту і похідні від неї нафтопродукти. А далі танцюй собі сам, як хочеш.

Імпортери, які завозять нафту на український ринок, шукають найдешевший ресурс. Імпорт дешевшого ресурсу спричиняє зменшення ціни. Через це вже повертають акцизи на пальне. Будуємо логічний ланцюжок далі. Найдешевший ресурс можна отримати з найдешевшої сировини, а найдешевша сировина зараз російська. Навіть якщо вона використана при виготовлені нафтопродуктів якогось європейського бренду.

І може трапитися навіть так, що українські танки їздитимуть на пальному з російських нафтопродуктів.

Знов-таки, повертаємося до необхідності відстежувати російську нафту. Окрім того, повинна бути чітка кінцева мета, наскільки ми хочемо обмежити дохід російського федерального бюджету. Якщо хочемо з довоєнних 30% збити ворожі прибутки до 10%, тоді маємо обмежити нафтопереробку.

Далі – тільки розмови про повне ембарго. Але одна лише новина про цілковите ембарго негативно вплине на світові нафтові ціни – вони зростуть. Як наслідок, буде завдано удару по наших європейських партнерах. Треба виходити з того, що нічого кращого за суворий контроль джерел походження нафти придумати не можна. Скоріше за все, Україна буде застосовувати інструменти, якими користуються наші партнери для відстеження російського продукту і обмеження його споживання.

Чи експортується в Україну «латвійська суміш» (нафта, що містить російську сировину, як правило, російської у суміші – 49%)? Чому це відбувається попри війну?

Тому що вона завозиться як нафтопродукт із «білими документами». Вироблений у Європі бензин привозять сюди із часткою, наприклад, російської нафти Urals. Думаю, тут за справу мають взятися вже європейські правоохоронні органи.

Трейдери, які завозять таку нечисту продукцію, мають знати її склад. Але продовжують нею торгувати через дешевизну. Ніхто про це не хоче говорити офіційно. Це мовчання заважає з’ясувати, скільки точно відсотків російського продукту у пальному від різних торговців.

Про яких конкретно трейдерів йдеться?

Всі знають, які це трейдери, але ніхто офіційно нічого не скаже. Свічки ж не тримали. І я не казатиму цього публічно. Їх не можна звинувачувати, бо вони шукають, де дешевше.

Ми продовжуємо пропускати російську нафту нафтопроводом «Дружба». У цей же час ми вимагаємо санкцій від європейців. Що це за подвійні стандарти?

Тут у нас є фактор Білорусі. І «Дружбу» ми використовуємо, як стримуючий фактор супроти Олександра Лукашенка. Той собі іноді дозволяє абсолютно антиукраїнські, ворожі заяви у наш бік.

Деякі ЗМІ припускають, що завдяки цьому ми одержуємо важіль впливу і на Москву.

Все відносно. Нашу газотранспортну систему ще не обстрілювали. Нафтопровід також залишається неушкодженим. Ми ж бачили заяву Путіна, що йому потрібно використовувати аміакопровід Тольятті-Одеса. Йдеться про тонкі питання балансування інтересів. Ми ризикуємо зі свого боку втратити доходи і ще більше погіршити відносини з Угорщиною, яка користується послугами нафтового транзиту нашою територією.

Речник Єврокомісії Тім Макфі заявив, що Європа більше не залежить від російських енергоносіїв. Ця тенденція збережеться у майбутньому?

Так, тому що на сьогодні ціни досить низькі, електрика подешевшала у чотири рази. Така ситуація дозволяє накопичити певний ресурс. А головне, що Росія втратила величезний ринок збуту. Та й у нас немає сьогодні дефіциту природнього газу теж. Простіше кажучи, потреба отримувати щось від Росії щезла.

Китай купує російську дешеву нафту, а інші країни не можуть цьому завадити, бо бояться зіпсувати стосунки з Сі

Фото: Associated Press

Донедавна найбільшою компанією, яка закуповувала «змішану» російську нафту, була Shell PLC. Вона продовжує це робити і зараз? Які ще західні компанії торгують російською нафтою?

Мені важко точно сказати, чи продовжує Shell закуповувати нафту російського походження. Все динамічно змінюється. Наскільки я знаю, зараз цим займаються маловідомі компанії-середняки ринку. Переважно такі гравці середнього масштабу працюють на азійському ринку. При цьому їм доводиться ситуативно об’єднувати зусилля, щоби мати змогу провести один або кілька трансферів російської нафти.

Що ми можемо зробити, щоби перекрити по максимуму потік російської нафти до Індії та Китаю?

Нам не під силу нічого, окрім введення більш жорсткої системи контролю та моніторингу руху російської нафти на світових ринках. Ніякі санкції не допоможуть вплинути на настільки потужні економіки. Зрештою, ніхто із наших західних партнерів не бажає псувати відносини з цими країнами.

«Слідом за контрнаступом ЗСУ мають іти комунальники й енергетики»

Наскільки наша енергосистема готова до прийдешньої зими?

Наша енергосистема добряче побита російськими обстрілами. За звичайних умов енергетична система працює за рахунок власних резервів. На сьогодні у нас такої можливості немає. Але все ж працюємо без обмежень.

Теплові і атомні блоки виходять цими днями на ремонт. Підготовка триває, але ми бачимо, наскільки серйозні пошкодження були завдані тепловим електростанціям. Були влучання у машинні зали, де є безпосередньо турбіни. І мені невідомо, скільки часу може зайняти відновлення.

А з іншого боку ми бачимо, наскільки скоротилося споживання електрики через війну. Маючи обмежений ресурс генерації і розподілу електрики, ми все-таки готові до зими. Авжеж краще було би мати запас обладнання на випадок повторних обстрілів. Минулої зими ми цей запас мали, що і допомогло нам пройти важкий період. Тепер треба повернути і додатково наростити запас міцності. Важливо ще подбати про прифронтові і звільнені регіони. Вслід за контрнаступом ЗСУ мають іти комунальники й енергетики.

Зараз анонсуються відключення світла через ремонтні роботи на АЕС. Наскільки це може бути масовою проблемою?

Ми вже маємо нестачу потужностей у години пікових навантажень. Можливість імпортувати електрику покращить ситуацію. У деякі години вона дешевша, ніж та, яку ми виробляємо власними силами. Компенсувати брак потужностей можна, імпортуючи цю дешеву західну електрику.

Інший варіант – активна робота станцій на вугіллі. Але це буде дуже дорого. Треба зробити ремонтні роботи до опалювального сезону. У цей період зможемо, на мою думку, пройти без відключень.

Що відбувається нині на ЗАЕС? Чи є якісь загрози від періодичних збоїв у її роботі?

Вона поєднана однією гілкою мережі потужністю 750 кіловольт з українською енергосистемою. Перейшла у режим забезпечення власних потреб цією гілкою.

Восени минулого року росіянам не вдалося синхронізувати ЗАЕС із російською системою, хоч як вони не намагалися. ЗСУ стали на заваді, вдало б’ючи по мережах, які вони намагаються побудувати.

Небезпека для довкілля і самої станції не зникає, доки там присутні росіяни. Це ж чистої води ядерні терористи, і це факт. Наші робітники там дуже важко живуть. Увесь час перебувають під тиском. Їх змушують підписувати трудові угоди з «Росатомом», знущаються на підвалах з непокірних. Шантажують сім’ями. Багато хто зі співробітників усвідомлює, що підпис трудової угоди – це колаборація, тому вони не хочуть цього робити.

Керівництво «Енергоатому» закликає робітників ЗАЕС і далі не погоджуватися підписувати якісь документи. Подивився би я на пана Петра Котіна (керівник «Енергоатому», – «Главком») після тих знущань, що їх зазнають люди на ЗАЕС. Як би він на їхньому місці не йшов на співпрацю. У мене великі сумніви, особливо знаючи цього товариша.

Ситуація критична. Належить ще провести розслідування, чому це раптом росіяни так легко і просто зайшли на ЗАЕС. Є великі питання до керівництва як профільного міністерства, так і «Енергоатома».

«Нафтогаз» анонсував розробку нових родовищ. Керівник компанії Олексій Чернишов поставив перед «Укргазвидобуванням» завдання наростити обсяги видобутку. Наскільки розробка родовищ є виправданою справою? У неї ж можна вкласти безліч грошей, а на виході не отримати нічого.

«Нафтогаз» у нас – про космічні кораблі. Була у них програма «2020» – це 20 млрд кубів видобутку газу до 2020 року, вони її не виконали. Завжди у них є якісь фантастичні проєкти. То був біометан, то біомаса чи ще щось. Нові свердловини, у будь-якому випадку – це дуже ризикована затія. Що казати, якщо навіть більш серйозні світові компанії у цій галузі ставляться до цього обережно.

Ми всі зацікавлені, щоби обсяги власного газовидобування збільшувалися. Але розуміємо, що і ракети можуть прилітати у зону видобутку. Сказав би, що гучні заяви про розробку нових родовищ мають залишатися на рівні гасел.

Я взагалі не розумію, чим у нас займається «Нафтогаз». Єдина цінність «Нафтогазу» – це будівля, де розташований офіс. Можна її продати, бюджет отримає гроші, а дуже багато людей, що не зрозуміло чим там займаються, мають пройти функціональне обстеження. За його результатами зможемо мати дуже багато відповідей на питання, хто і що там робить.

Уряд на тижні, що минає врешті підвищив тариф на електроенергію. Яким, на вашу думку, має бути об’єктивний тариф для населення?

Ринковим. Тариф 2.64 грн за кіловат/годину для населення не відображає реальної ціни. 3.30 – це одне лише виробництво електрики. Додаємо сюди тариф на розподіл і виходить більше 5 грн. Про газ вам не готовий сказати нічого.

Богдан Боднарук, «Нафтогаз»