Глава Інституту національної пам’яті пояснив, що змінила війна у відносинах Польщі та України

Волинська трагедія залишається чутливим моментом в українсько-польських відносинах. Попри те, що багато що змінилося у відносинах України і Польщі після початку повномасштабної війни, у польському політикумі є люди, як готові перетинати так звані «червоні лінії». Про це в інтерв’ю «Главкому» заявив керівник Інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Україна неодноразово висловлювала свою позицію щодо Волинської трагедії, стверджує Дробович. Проте зараз український Інститут національної пам'яті не бачить зацікавленості у співпраці з боку польського Інституту національної пам’яті, тому співпрацює з незалежними польськими науковцями. 

«Інструмент для обговорення проблемних питань був створений ще за результатами нашої зустрічі у Варшаві з попереднім директором, доктором Ярославом Шареком. Інструмент – це спільна комісія істориків, яка так і не запрацювала після того, як у них змінився директор. Комунікацію із доктором Навроцьким оцінив би як менш плідну у порівнянні із комунікацією за керівництва Шарека. Принаймні свою частину нашої спільної роботи ми зробили, чекаємо від колег з польського Інституту погодження, аби вийти на спільний результат. Але натомість відповіді від них ніякої не отримали. Це при тому, що на початку повномасштабної війни вони по-людськи до нас звернулися з листом, у якому написали, що всіляко готові допомагати. Нашим людям, які від війни їхали до Польщі, колеги польського Інституту були готові помогти. Це було дуже вчасно і за це їм спасибі. Але в професійному плані я бачу брак зацікавленості до історичного діалогу», – розповідає Дробович.

Свого часу українська сторона домовилися про формат українсько-польської співпраці, про створення спеціальної групи, яка по кожному воєводству, місту, селу встановлюватиме, де є місце пам’яті, понівечене вандалами і як його відновити.

«Відповідно, якщо у поляків є претензії до якихось місць пам’яті в Україні, ми готові до співпраці. Вони часто говорять про ексгумації, наприклад. Ми пропрацювали спеціальний документ, керуючись яким ця група мала діяти. Але з польського боку він не був погоджений без жодних пояснень. Тобто, грубо кажучи, ми не погодили навіть спільний з Інститутом національної пам’яті Польщі регламент роботи», – каже керівник українського Інституту національної пам’яті.

У 2022 році Київ відвідав міністр культури та національної спадщини Пйотр Глінський. Вони з міністром Олександром Ткаченком підписали меморандум, в якому також торкнулися теми пошукових робіт уже на рівні міністерств, але цей інструмент теж не запрацював.

«На рівні міністрів також була створена спільна група. І ось тижні два тому, що вселяє надію, вже обговорювалося місце і час зустрічі цієї групи з проблемних питань між двома країнами. Якщо вона зустрінеться, це буде хоч якийсь крок. До того я особисто не бачив конкретних кроків від Польщі щодо нашої взаємодії», – додав Дробович.

Та сама історія з посольством Польщі у Києві.

«Певний час тому ми отримали від них звернення. Мовляв, давайте спільно брати участь у пошукових роботах і в ексгумаціях біля Одеси, там де розкопки ведуться. Одеський муніципалітет створив спеціальну групу для пошукових робіт, до якої увійшов також консул Польщі в Одесі. Натомість у цей же час у Польщі неподалік українського цвинтаря на околицях Перемишля були проведені пошукові роботи», – наголосив Дробович.

Українці, керуючись двосторонньою угодою, зверталися до Польщі щодо інформації про результати робіт, але ніякого зрушення з їхнього боку не було.

«Виходить, що ми сприяємо і забезпечуємо участь представників польської сторони у дослідженнях, натомість самі далеко не завжди навіть отримуємо інформацію про важливі розкопки», – резюмував керівник Інституту національної пам’яті.

Нагадаємо, що нещодавно один із представників польського МЗС Лукаш Ясіна заявив, що хоче вибачень від президента Зеленського за Волинську трагедію. Посол у Польщі Василь Зварич назвав неприйнятними спроби нав’язати Україні та президенту Володимиру Зеленському те, як вони мають ставитись до ситуації з Волинською трагедією 1943 року.