Німецький політолог пояснив, чому Кремль не наважується на ядерний удар

Ядерний арсенал Росії сам по собі не робить її непереможною у війні проти України, а застосування ядерної зброї може принести Москві більше стратегічних втрат, ніж здобутків. Про це пише німецький політолог Андреас Умланд у матеріалі для Neue Zürcher Zeitung – повідомляє «Главком» з посиланням на швейцарське видання.

Ядерний статус не робить державу непереможною

Умланд ставить під сумнів поширене припущення, що Росія як ядерна держава нібито не може програти війну. За цією логікою, у разі серйозної поразки Москва мала б вдатися до ядерної зброї, щоб уникнути приниження, а Захід начебто повинен враховувати такий ризик, навіть якщо це передбачає поступки за рахунок територіальної цілісності України.

Політолог вважає такі міркування помилковими. Він наголошує, що Україна та її західні партнери не ставили за мету захоплення Москви або знищення Росії. Київ прагне звільнити території, які Росія до 2014 року неодноразово визнавала українськими.

Автор також звертає увагу на готовність України розглядати припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту. За його оцінкою, Київ може погодитися і на окремі домовленості щодо припинення далекобійних ударів або атак на судна в Чорному морі.

У такому разі, зазначає Умланд, Україна фактично може погодитися на тимчасову втрату частини територій заради припинення бойових дій.

Історія не підтверджує неминучість ядерної ескалації

Окремо німецький політолог звертається до історії. Він нагадує, що ядерні держави вже зазнавали воєнних поразок від противників, які не мали такого озброєння.

Серед прикладів Умланд називає:

• поразку Франції у війні в Алжирі;
• завершення війни США у В'єтнамі;
• поразку Радянського Союзу в Афганістані;
• війну Китаю з В'єтнамом;
• завершення американської кампанії в Афганістані.

У жодному з цих випадків ядерна держава не застосувала свій арсенал для того, щоб уникнути військової поразки.

Автор також зазначає, що після атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі в 1945 році ядерна зброя більше не застосовувалася у війнах. Водночас вона залишається важливою частиною стратегій стримування та оборонного планування ядерних держав.

Умланд вважає, що за десятиліття сформувалося потужне міжнародне табу на застосування ядерної зброї. На його думку, порушення цього табу мало б наслідки далеко за межами російсько-української війни.

Росія вже отримувала відповідь на свої «червоні лінії»

У другій частині аналізу Умланд розглядає російську ядерну риторику після початку війни проти України. Він нагадує, що Москва від 2014 року неодноразово робила завуальовані заяви про можливість застосування такого озброєння.

Після початку повномасштабного вторгнення ці погрози стали частішими. У 2024 році Росія також внесла зміни до своєї ядерної доктрини, знизивши заявлений поріг можливого застосування ядерної зброї.

Водночас Україна неодноразово діяла всупереч тому, що Москва називала своїми «червоними лініями». Умланд згадує українську операцію в Курській області у 2024 році, удари безпілотників по цілях у глибині Росії та використання західних ракет для ураження російських військових об'єктів.

Попри це, Москва не застосувала ядерну зброю.

«Якщо Київ не капітулює повністю, Москва, найімовірніше, втратить більше, ніж здобуде від такої ескалації», – пише Умланд.

На його думку, навіть ядерний удар не гарантував би капітуляції України. Автор посилається на стійкість українського суспільства та припускає, що після такого кроку Росія могла б зіткнутися з додатковими міжнародними втратами.

Ядерний удар може бути вигіднішим для переможця

Умланд допускає і протилежний сценарій. Він посилається на оцінку історикині ядерної енергетики Массачусетського технологічного інституту Меріани Буджерин, яка у 2024 році припускала, що Кремль теоретично може розглянути застосування ядерної зброї не після військової поразки, а за наявності значної переваги на полі бою.

За такої ситуації Москва могла б спробувати перетворити вже сприятливу для себе військову ситуацію на повну перемогу. Буджерин також звертала увагу на те, що переможній Росії було б легше витримати міжнародні наслідки такого рішення, ніж державі, яка зазнала поразки.

Умланд підкреслює, що цей сценарій відрізняється від поширеного на Заході уявлення про ядерний удар як останній крок держави, яку загнали в кут.

На завершення політолог застерігає західні держави від ухвалення рішень щодо підтримки України винятково під впливом страху перед можливою ядерною ескалацією. Він вважає, що такі рішення мають ґрунтуватися на реальній оцінці військової та політичної ситуації.

Нагадаємо, у липні «Главком» писав про те, як змінюється сприйняття ядерних погроз Росії на Заході. Політолог Ігор Петренко зазначав, що ядерна риторика Кремля дедалі частіше використовується як інструмент залякування, а реакція на такі заяви вже не є однозначною.