Переговори з Росією навесні 2022 року і роль Абрамовича. Очевидець вказав на цікаву деталь

У літаку, який переправляв переговорника-олігарха Романа Абрамовича до Стамбулу навесні 2022 року також була людина з адміністрації президента України Володимира Зеленського, яка зараз обіймає державну посаду. Про це повідомив в інтерв’ю виданню «Нова Польща» Якуб Кумох, ексдержсекретар канцелярії президента Анджея Дуди, а нині посол країни в Китаї, який супроводжував українську делегацію під час російсько-українських переговорів.

«Він (Абрамович – «Главком») прилетів із Туреччини турецьким урядовим літаком зі своїм бізнес-партнером, їх привіз турецький дипломат. Принаймні особа, яка представилася дипломатом. З ними також була людина з адміністрації Зеленського, яка зараз обіймає державну посаду. Не знаю, чи ця людина про це публічно говорила. Якщо захоче, то сама розповість», – розповів він.

Кумох зазначив, що Абрамовича представили як переговірника з доступом до обох сторін. «Його родина походить з України. Пригадую, коли він ще був губернатором Чукотки, то говорив про свою українську національність. А зараз він має доступ до Путіна, Україна його сприймає, крім того він не хоче бути в санкційному списку», – зауважив польський посол.

Нагадаємо, навесні 2022 року Росія привезла на переговори із Україною проєкт договору, який передбачав визнання анексії Криму, двомовність, заборону на вступ до НАТО. Були й дуже принизливі пункти, як-от зобов’язання провести денацифікацію чи запровадити культ Великої вітчизняної війни, як росіяни називають свій внесок у Другу світову, розповів Якуб Кумох про документ, датований 17 березня того року.

До слова, російський диктатор Володимир Путін знову почав просувати тему переговорів з Україною та Заходом. Він намагається використати активізацію бойових дій на Харківщині як важіль для шантажу, повідомляє Центр протидії дезінформації РНБО.

Як повідомлялося, Володимир Путін в інтерв'ю китайському інформагентству Сіньхуа заявив, що Росія готова до мирних переговорів, але головною проблемою їхнього початку є надійність гарантій та нібито бажання західних еліт «покарати» країну-агресорку.