Нісенітниці в російських ЗМІ. Звідки вони беруть інформацію

Свіжий перл російської пропаганди: виявляється, моя давня добра знайома Ірина Шампан – ескортниця (насправді високопрофесійна журналістка) і коханка Залужного (в реальності вони не знайомі), ще й куратор убивства Дар'ї Дугіної.

А знаєте, звідки вони це й подібне беруть? Думаєте, їхні пропагандисти спочатку обкурюються чимось, а потім сідають вигадувати – у кого вийде найбільша маячня, той і переміг?

А от ніфіга.

Даруйте за цитату з ворожої бардеси, винесену у підзаголовок, бо сказано до біса влучно. Нісенітниці в російських ЗМІ беруться з доповідних їхніх спецслужб. Які швиденько попиляли більшу частину грошей (немаленьких, до речі), виділених їм на збір інформації, агентурну роботу тощо, а потім роблять вигляд, що працюють.

Їхні найманці фоткають готель, у який входить випадковий військовий, і потім представляють його як «центр прийняття рішень».

Їхні куратори наймають за копійки розумово обмежених авантюристів, які думають, що за переслану телеграмом фоточку з військовою технікою чи місцем прильоту їм нічого не буде. Ці куратори не дбають про безпеку своїх одноденних агентів – просто знаходять нових. Чим більше таких агентів – тим більше можна списати грошей.

Хтось може «навскідку» згадати за ці півтора року хоча б дві-три помітні вдало проведені диверсії на підконтрольній Україні території? Я, чесно, кажучи, й жодної не пригадаю. Партизанський рух? Атентати на відомих осіб? Нічого. А наші це роблять, і регулярно.

Вони 20 років активно нас «вивчали», а коли нарешті зіштовхнулися з противником, який не вигаданий ними, а реально протидіє – весь світ побачив, на що перетворилася «кількаденна прогулянка до Києва». В нормальній державі після цього полетіли б голови. Але в Путіна інших голів немає...