Жіночі вагони. Чому взагалі виникла така потреба

Всі ці дискусії про домагання та насилля не припиняться доти, поки:

Батькам доньок не будуть розказувати третьорядні родичі з жалістю: «так а чого не син? Ти ж не мужик! От я мужик, сина зробив».

Поки батьки і баби з дідами не будуть вбивати в голови дівчаткам, що освіта і кар‘єра то забаганки. Головне варити борщ і вийти заміж.

Коли мати з батьком на святкових застіллях не починатимуть його зі слів: «тобі 22? Давай не затягуй, бо ти вже стара. Давай срочно внуків».

Поки в офісах і колективах твій шеф не спитає тебе: «а нащо тобі більша зарплата? Вадіку треба більшу зарплату, бо він мужик. А ти вийдеш заміж». При чому позиції однакові, обсяг роботи теж.

Коли знайомі, друзі і родичі не спитають, чого ти прешся в політику, поліцію, в ЗСУ та інше: «а нашо воно тобі треба? Це мужські професії. Ти ж жінка і маєш бути красивою і в платтячку. Іди в педуніверситет».

Коли нарешті хлопчикам перестануть вдувати у вуха мантру, що всі баби курви і хочуть тільки грошей. А дівчатка припинять твітить про «й*б@них чоловіків» там де воно треба і ні. І заодно не будуть упиватися історіями про тюбиків, яких по%мєлі на подарунки.

Треба поважати одне одного. І відмовлятись від дикого місива совка, азіатчини і уривків хтозна чого. Тоді буде легше.

Щодо вагонів.

Вважаю, що авіарейси по країні і перебудова жд сполучення значно вирішать питання, кому і як добиратися в поїздках Україною. Безпечно і не вночі по 13-15-17 годин.

Якось в 21 мені довелось їхати потягом Ужгород-Харків. Ото була пригода на 15 годин – бійка ромів з провідником, зеки в Шепетівці, потужні садівники з трьохметровими яблунями і три проні прокопівни в золоті в Бердичеві… Спала я у взутті і з рюкзаком в руках.