Росіяни не хочуть жити. І це проблема для нас

«Коли це все в літаку відбувалось – була думка «як закінчиться – так закінчиться», ніхто не задавав зайвих питань»: під їхнім Новосібірском вимушено сів прямо на поле пасажирський літак Ural Airlines, пасажири спокійно чекали смерті.

Це, до речі, теж одне з джерел наших проблем з ними: їм легше вмерти, ніж жити. Це не фаталізм – це просто нульова цінність життя. Що власного, що інших.

Це ставлення влади, це ставлення мобілізованих, це ставлення родичів утилізовуваних в Україні. Звісно, за такого ставлення в них жодних претензій до Путіна, скільки би ми тут їх не перебили.

Це навіть не шахіди: дохнуть не за ідею, а бо так простіше всім. А якщо родичі за труп ще й якісь гроші отримають (чи хоч пару мішків картоплі) – так взагалі прибуток на рівному місці.

І мирно сусідувати з отаким? Як в тому ж ООН це уявляють? В цьому плані навіть Ізраїлю простіше – там вороги ідейні, а не як таргани на світло лізуть.