Вдарити по Путіну? Трампу доведеться визначатись

Трамп, очевидно, вже розуміє, що капітально так перегинає палицю щодо тиску на Україну. Але азарт «тріумфатора-миротворця» ще не відпускає. Тому обертова спіраль хіба стискається: раніше протилежні заяви робились хоч у різні дні: сьогодні на користь Росії, завтра – України, післязавтра – знов черга Путіна... Але сьогоднішня заява спресувала взаємовиключні меседжі у сусідніх репліках.

«Я роблю це (тисне на Україну – ред.), щоби рятувати життя, а не заради грошей» – і одразу «...Йдеться про гроші (у питанні тиску на Україну стосовно перемир’я – ред.). У нашому випадку йдеться про $350 млрд, а у випадку з Європою – про $100 млрд. Хоча їхній внесок має дорівнювати нашому або навіть перевищувати його». Це вже якийсь Говард Х’юз з його обсесивно-компульсивним розладом...

Щодо позиції загалом... Можливо, це мало виглядати як рівновіддаленість. Але реально припинити постачання України і закрити розвіддані – та заявити про можливі додаткові санкції проти Росії... Це навіть виглядає не надто еквівалентними речами. Та і які «додаткові санкції»?

Америка і так перекрила шлях чи не всім російським товарам, крім безальтернативних і критично необхідних США (на кшталт урану чи титану). Плюс саме масив санкцій проти Росії (понад 18 тис. моментів) – це те, за що Трамп нещадно критикував і критикує Байдена. І раптом Трамп і сам долучиться до цього? Виглядає неправдоподібно.

Загалом мета такого контрастного пресування зрозуміла – це те саме бажання швидкого тріумфу і плювати на віддалені проблеми та гарантії (Трамп про це каже прямо і не розуміє, чому це хтось не приймає).

Просто спосіб ведення справ у стилі телешоу починає вже набридати. Все ж життя не телешоу, щоб постійно підтримувати такий високий рівень напруження. Причому вже навіть без пауз, а суцільним потоком.

Тим більше, не варто ігнорувати ймовірність, що чиїсь руді кучері достатньо скоро надокучать, і чийсь писок просто почнуть товкти. А взагалі я схиляюсь чимдалі більше до думки, що Трамп і його команда дуже сильно перебільшують шанси на компроміс з Путіним на умовах, які б хоч частково влаштовували не Путіна, а Україну, Європу і Америку.

Все це скінчиться тим, що Трампу доведеться визначатись: або реально сильно вдарити по Путіну, як і обіцяв ще в передвиборчих промовах. Або йти на умови Путіна без торгу, просто робити все, щоб той погодився.

Але це буде крах всього. Бо Трамп тоді опиниться в абсурдній ситуації. Він ніби домовиться про мир з Путіним, але Україна на такий мир не погодиться, Європа на такий мир не погодиться, весь цивілізований світ не погодиться...

І у підсумку виявиться, що Америка прямо допомагає Путіну захопити Україну. Причому ще й за «спасибі».

Однак стосовно такої схеми виникає резонне питання: як Трамп демонструє таке нетерпіння по-швидкому все зробити і закрити тему – який резон Путіну поспішати?

Трамп взагалі-то вважає себе неймовірним генієм оборудок. А тут якось не надто геніально виглядає, м’яко кажучи. Чи він вирішив, що оптимальний варіант – просто вихолостити ідею бізнесового підходу до повного абсурду: коли центром стає не сама оборудка, а розмови про неї. І перемогою стають більш пафосні і резонансні розмови. От візьме, і на словах здасть Україну і «констатує припинення війни і всіх цих жахливих смертей».

Хоча для демократів і всіх трампоненависників в Америці, Європі, у цілому світі це був би чи не найкращий варіант. У сенсі, як доказ цілковитої неадекватності Трампа. І підстава вжити негайно надзвичайних заходів.

У будь-якому випадку, оцінювати доведеться за результатом: це безперервне телешоу не буде ж вічним, чимось має скінчитись.