Перемир'я – найкращий варіант для Кремля?

Той факт, що путін дуже хотів би заморозити війну з Україною давно ні для кого не секрет. Перемогти він не може – уже очевидно. Жодні вологі мрії про «Київ за три дні», «Бліц-криг за два тижні» або «Заарештувати президента з депутатами і поставити своїх» не збулися. І в осяжній перспективі не збудуться. Програти? Дуже ризиковано. Диктатор, який програв війну, найчастіше злітає з трону і зовсім не на почесну пенсію. Саме цього вчить історія і російська насамперед.

Програти війну, піти підібгавши хвіст, втратити обличчя – путіна починає трясти навіть від думок про такий фініш. Тож вихід один – взяти паузу. Заморозити. Укласти мирну угоду, щоб потім знову напасти. Найближчим часом, звісно. Диктатор не вічний, та й показати своїй зграї слабкість занадто небезпечно. Зжеруть. Тож заморозка зараз – найкращий варіант для бункерного дідугана. І відчайдушні штурми Авдіївки, контратаки на втрачені позиції під Бахмутом, наполегливі спроби наступу на Куп'янському напрямку – все це спроби змусити Київ погодитися на паузу. І переконати союзників України, що саме перемир'я сьогодні – безальтернативний варіант.

У принципі, всі серйозні гравці прекрасно розуміють ці плани Кремля. Занадто примітивна хитрість «упакувати паузу перед ударом у назву Перемир'я». Ніхто не вірить. І Генсек НАТО Єнс Столтенберг учора прямо заявив, що путін може спробувати заморозити війну проти України. Але найкоротший шлях до миру – це надання військової підтримки Україні. Усе правильно. Не посперечаєшся. Тільки для того, щоб цей шлях справді був найкоротшим, і розвивався не з черепашачою швидкістю, – підтримка має бути за принципом «все й одразу».

Постачання техніки і боєприпасів на годину по чайній ложці теж заморожують конфлікт. Тобто він не припиняється, але стає дуже уповільненим. І якщо наші союзники справді хочуть перемоги України, а не поступового загасання вогнища війни, то темпи й обсяги підтримки необхідно збільшувати. Не тільки і не стільки на словах.